"Uberauto": історія легендарного Mercedes

Історія легендарної марки автомобілів Mercedes  бере свій початок у 1900 році, коли Еміль Еллінек, один із співласників компанії Daimler Motoren Gesellschaft переконав головного конструктора Вільгельма Майбаха назвати новий автомобіль компанії на честь своєї дочки - Мерседес.

Не зважаючи на те, що дочку Еллінека насправді звали Адріана Мануела Рамона, а Мерседес її називали лише в сімейному колі, назва Mercedes стала офіційною торговою маркою компанії. Сталося це у 1902 році.

Дещо раніше, у 1890 році, була створена компанія Daimler Motoren Gesellschaft, тобто DMG. Після смерті Готліба Даймлера в 1900 управління фірмою узяв на себе Майбах.

Перший Mercedes мав класичне розташування частин: двигун і радіатор розташовувалися попереду під капотом, привід здійснювався через шестерну коробку передач на задні колеса. В новому авто стояв чотирьохциліндровий мотор потужністю 35 кінських сил.

Mercedes-Simplex, розроблений Майбахом під пильним контролем Еллінка, викликав справжній фурор, розвинувши на змаганні фантастичну на той час швидкість – 60 км за годину. Успіх марці було забезпечено, тож задоволений Еллінек вголос заявив пресі про початок "ери Мерседеса".

 

Проте сам Еллінек у цій ері протримався недовго. Коли в 1907 році з DMG пішов Майбах, керівництво компанії не бажало терпіти більше витівки людини, яка на той час стала некерованою. Тож контракт з ним був розірваний. А ось автомобілі, створені за концепцією Еллінека, залишалися переможцями гонок аж до Першої світової війни.

Тим часом DMG почала стрімко розвиватись, випускаючи ще й двигуни для катерів та аеропланів, що й було зображено у 1909 році на знаменитому логотипі - трипроменевій зірці, яка означає - "на землі, на воді, в повітрі".

По завершення Першої світової війни, в 1921 році, Mercedes першим випустив автомобіль з наддувом, а в 1923 зробив ставку на модель з 6-літровим двигуном, яка стала базовою для модифікації з короткобазним шасі – Model D, а потім – Model S. У 1928 році ці автомобілі отримали 50 перемог в гонках, а на їхній основі була створена нова модифікація – Mercedes SS з двигуном, робочий об'єм якого був 7 літрів з наддувом та потужністю 200 кінських сил.

В 1926 році, відбувається об'єднання Daimler Motoren Gesellschaft з компанією Benz & Cie, заснованої Карлом Бенцом. Як результат, з'являються компанія Daimler-Benz (з того часу просто Daimler) та марка автомобілів Mercedes-Benz.

В цей час змінюють і логотип компанії – відтоді трипроменеву зірку обрамлював вінок, знятий з логотипу компанії Бенца. Та невдовзі вінок зняли й спробували вписати зірку у звичайне коло. Так один з найпростіших логотипів в історії став символом розкоші та достатку.

Об’єднавшись, компаніям вдалось не тільки вистояти у складний повоєнний час, але почати розвиватись ще інтенсивніше, запустивши у випуск нові розкішні автомобілі. Такі автомобілі випускали на заводі Mercedes-Benz в Штутгарті за спеціальним замовленням для глав держав та урядів, а також тих, кому традиційні автомобілі здавалися недостатньо престижними.

У 1933 році з'явилися легковий Mercedes-200 та спортивний Mercedes-380 з 2,0 - і 3,8-літровими моторами, останній з них розвивав 140 кінських сил із наддувом. На базі спортивної моделі в 1934 році створили Mercedes-500K з 5-літровим двигуном, що став через 2 роки основою для більш відомого великого «компресорного» автомобіля Mercedes-Benz-540K.

У 1934-1936 роках фірма випустила легкий Mercedes-130 з 4-циліндровим 26-сильним двигуном заднього розташування та робочим об'ємом всього 1308 см3, за яким пішли кузови родстер 150 та седан 170H.

Під технічним керівництвом головного конструктора Макса Зайлера, який змінив Нібеля в 1935 році, були створені популярна недорога модель 170V з 4-циліндровим мотором в 1697 см3, перший у світі серійний легковий автомобіль з дизельним двигуном 260D, а також новий великий Mercedes-770 з рамою з балок овального перетину та задньою пружинною підвіскою. 

Ця модель була популярною серед верхівки Рейху, її навіть назвали "Uberauto", тобто "надавтомобіль", а сам Гітлер обрав своїм транспортом кабріолет Mercedes-Benz 630.

 

Нацисти чимало зробили для розвитку вітчизняної торгової марки – вони будь-якою ціною намагались добитись перемоги у міжнародних автоперегонах, тому й вкладали у автовиробництво великі гроші. Замовлень у компанії вистачало, а автомобілі Mercedes зі свастикою в той час були повсюди.

Під час війни Daimler-Benz випускала як вантажівки, так і легкові автомобілі різних класів.

Та згодом випуск продукції довелось призупинити – через бомбардування англійською авіацією завод було практично знищено. Після війни перший автомобіль зійшов з конвеєра в 1946 році. Це був довоєнний Mercedes-Benz 170U з 38-сильним мотором. Через три роки в продаж надійшов його дизельний варіант.

Приблизно в цей час компанія відмовляється від випуску компактного невеликого авто, яке знову з'явиться на ринку лише у 80-х роках.  

До середини 50-х років компанія Daimler-Benz вже повністю оговталася після потрясінь, а її машини знову заблищали на гоночних трасах, завойовуючи найпрестижніші нагороди. Серед нових розробок був популярний Mercedes-180 з несучим кузовом понтонного типу, а також більш солідні серії 220 і 300.

У 1954 році з'явилося відоме спортивне купе 300SL з дверима типу «крило чайки», не мало аналогів у всьому світі. Наступного року випустили недорогий компактний кабріолет 190SL з 4-циліндровим двигуном 1897 см3 та верхнім розподільним валом.

 

При цьому, компанія вписала кривавий слід в історію авто гонок: під час гонки "24 години Ле-Мана" у 1955 році, Мерседес W196, за кермом якого сидів П'єр Левег, на швидкості 220 км за годину вилетів на глядацькі трибуни та вибухнув. Тоді загинуло 85 осіб, а ще 120 були пораненими.

Гонку зупиняти не стали, аби усі глядачі залишались на своїх місцях та не заважали роботі. Того дня перемога на трасі вперше дісталася водієві в автомобілі марки Jaguar, а сама катастрофа стала найжахливішою в історії автогонок.

У 1958 році відбулася технічна революція – в серійне виробництво пішли двигуни з високоточною механічною системою вприскування палива фірми Robert Bosch. Це дозволило на моделі 220SE підвищити потужність 2,2-літрового 6-циліндрового мотора з 106 до 115 кінських сил, а згодом і до 120. Відтоді і до 1994 року на багатьох моделях Mercedes-Benz стояла літера Е, що означало впорскування палива.

У 1959 році з'явилося нове сімейство автомобілів середнього класу (W-111), що отримали елегантні несучі кузова з вертикальними блоками фар, величезний багажний відсік і незалежну підвіску всіх коліс (моделі 220, 220S та 220SE). Вони продемонстрували високий технічний рівень автомобілів цієї марки.

У 1963 була випущена модель S 600, яка на думку її виробників мала скласти на автомобільному ринку конкуренцію "Роллс-Ройс" та стати найкращим автомобілем у світі. Вона оснащувалася 6,3-літровим двигуном V8 потужністю 250 кінських сил, автоматичною 4-ступінчастою коробкою передач, комфортабельній підвіскою коліс на пневмоелементах. Автомобіль розвивав максимальну швидкість до 204 км на годину. Завдяки своїм технічним характиристикам Mercedes S 600 й сьогодні  вважається кращим автомобілем компанії.

Найбільш масову продукцію компанії – автомобілі середнього класу (W-110/111) – в 1967 році змінила серія моделей (від 200 до 280Е, W-114/115). Це сімейство випускалося не тільки з кузовами 4-дверного седану, але і 5-дверного універсалу з 2-дверним купе та хардтопом, тобто віконними прорізами без проміжних стійок.

В середині 80-х компанію чекала загроза в особі японських виробників, що забрали в неї частину ринку. Проте така конкуренція пішла Mercedes-Benz тільки на користь. Так на ринку з'явилась серія W-124 1984-го року, яку випускали цілих одинадцять років і впродовж яких вона була однією з найпопулярніших моделей у світі – було випущено понад 2,7 млн. автомобілів моделей від 200 до 500Е.

 

У 90-ті роки основою програми компанії стали автомобілі класичного компонування серій С та Е, а сама гама моделей Mercedes-Benz обширною. Покупцям пропонуються десятки модифікацій дванадцяти окремих серій.

Малогабаритні моделі А-класу (W-168) виробляються з 1997 року та є одними з найпопулярніших серед європейців. Ці передньопривідні моделі оснащені двигунами робочим об'ємом від 1397 до 1689 см3 з потужністю від 60 до 102 кінських сил.

З початку 1997 року на шасі моделей С-класу випускаються купе типу CLK з 4 -, 6 - і 8-циліндровими моторами, робочим об'ємом від 1998 до 4266 см3 та потужністю від 136 до 279 кінських сил, а автомобілі типу SL з двомісним родстером та купе, а також CL з 4 -, 5-місцевим купе класу «люкс» оснастили моторами потужністю 193-394 кінських сил.

Багатоцільові повнопривідні автомобілі включають сімейство G-класу, відоме ще з 1979 року. Моделі 1998 року оснащені бензиновими і дизельними моторами робочим об'ємом 2874-3199 см3 потужністю 122-215 кінських сил.

Нові ж комфортабельні повнопривідні моделі ML-класу виробляються в США з 1997 року та оснащуються бензиновими двигунами потужністю до 270 кінських сил.

 

В наш час під цією маркою випускають невеликі машини, а також фургони, вантажівки, автобуси та автомобілі підвищеної прохідності. Деякі моделі заслужили в народі репутацію "незнищенних". Випускаються на заводах Daimler і мікролітражні автомобілі, правда під іншим брендом – Smart.

Цікавий випадок, пов'язаний із всесвітньо відомим брендом, трапився з колишнім грузинським лідером Едуардом Шеварднадзе. У жовтні 1998 року на президента було скоєно замах. Його кортеж був обстріляний спочатку з гранатометів, а потім – з автоматичної зброї. Президент не постраждав саме завдяки своєму броньованому Мерседесу. Після цього попит на автомобілі Mercedes якісно збільшився.

Кращої реклами годі собі навіть уявити, особливо після "підмоченої" репутації марки в 1997 році, коли в автомобілі W140 розбилася принцеса Діана та її  супутник.

Христина Каспшишак