По-русски
Українською
Погода:
  • Курси валют: USD 11.5   EUR 15.7
  • Пальне: A92 10.53   A95 10.90   ДП 9.74

Leopolis Grand Prix
27-29 червня у Львові відбудеться найбільша автомобільна подія України та Центральної Європи.


Венеція по-голландськи

Харлем - Амстердам - Роттердам - Дордрехт - Гаага - Дельфт
0

Амстердам

Нідерланди, Північна Голландія
Давній Амстердам - є столицею королівства Нідерландів та одним з найбільших історичних міст Європи

Храм Светіцховелі

В XI столітті на місці базиліки зводить церква Дванадцяти апостолів - храм Светіцховелі. Це – головний кафедральний собор та найбільша церква сучасної країни
AutoTravel у соціальних мережах


Свой первый холодильник мы с женой купили в магазине Комплект, находится в Одессе, нам понравился этот магазин.

В онлайн магазине оборудоваия stocktools.ru есть все. От ручного инструмента, до мощных лодочных моторов.

Чигиринщина: вихідні по-козацьки

10 листопада 2011

Якщо у мешканця Черкащини запитати, що він може сказати про Чигиринський район, невідомо, чи першою буде згадка про славну козацьку історію краю, а чи про те, що ліси Чигиринщини дуже багаті на білі гриби.

Без сумніву, останній факт - значущий! Але нині зупинимося на більш туристичному аспекті.

Перша згадка про Чигирин у моїй пам'яті датується початком дев'яностих. В дитинстві я погано витримувала поїздки в стареньких "Ікарусах", але іншого методу дістатися до бабусі в Золотоношу не було.

Одного нестерпного для мене разу поряд трапилася бабця, що простягла мені шматок хліба зі словами "З'їж ось, дитино! Тобі полегшає! Домашній. Чигиринський". І справді - полегшало. Через 20 років після того випадку мені випало потрапити на батьківщину чудодійного хліба.

На в'їзді в Чигиринський район з боку Черкас на трасі - скульптурне зображення класичного козарлюги з вусами і на коні: тут народився та провів життя гетьман Богдан Хмельницький. Трохи далі в полі - дерев'яний вітряк.

 

Підбираємо жіночку. Попутниця виявилася говіркою та розповіла, що подивитися в місті й на околицях. "А ви, чуємо, говорите не "Чигирин", а "Чигрин", правда ж?" - "Та... Так якось швидше і зручніше".

Міст через річку Тясмин - і ось він, Чигирин. Місто маленьке і затишне. Засноване воно було 1512 р., а з 1648-го Чигирин - гетьманська столиця Богдана Хмельницького, місто, з якого координувалася національно-визвольна боротьба.

Вибір столиці був обґрунтований тим, що кордон кримськотатарських земель знаходився дуже близько від нього, і це давало змогу постійно контролювати ситуацію на південних територіях Війська Запорозького. Та й до Дніпра - близько двох миль.

Із пам'яток XVIІ ст. в місті лишилась тільки нижня частина бастіону Дорошенка на Замковій горі. Втім, більшість об'єктів було відновлено у 2000-х рр.: це комплекс будівель резиденції Богдана Хмельницького, церква Святих апостолів Петра і Павла, реконструкція вежі бастіону Дорошенка.

Цікава експозиція представлена у музеї Богдана Хмельницького, що з 2003 р. міститься у будівлі колишніх Присутніх місць. А якщо подужати підйом на Замкову гору (найвищу точку Чигирина), то можна побачити місто з висоти. Гора також називається Богдановою, адже на ній, над містом, встановлено пам'ятник гетьманові.

Із пошуками місця, де пообідати, нас спіткала проблема: була субота, все місто гуляло на весіллях, а заклади харчування були зайняті підготовкою до бенкетів. Втім, це дало ще одну нагоду гідно оцінити чигиринську випічку. Вона, без сумніву, варта уваги!

На відстані шести кілометрів навпростець, а дванадцяти - по трасі, розташоване село Суботів - родинний хутір Хмельницьких. Саме там збереглась Іллінська церква XVII ст., в якій розміщено усипальницю гетьмана.

 

Зовнішній вигляд церкви відомий кожному з п'ятигривневої купюри; нині вона в гарному стані, хоч увагу до збереження цієї пам'ятки намагався привернути ще Тарас Шевченко своїми малюнками.

А от замчище Хмельницьких, вперше зруйноване польським шляхетським загоном Чернецького, на жаль, перебуває в стані археологічних розкопок: достеменно невідомо навіть, де саме стояв основний будинок. Реконструйовано лише одну оборонну вежу.

Натомість на замковому пагорбі можна подивитися хату початку ХХ ст. з усім начинням: свого часу історичне значення місцини було занедбане настільки, що на території поселилися звичайні люди. Згодом і ця "новобудова" сама вже стала відголоском минулого.

 

Поїздка зручно вписується в один день, і в Суботові ми вже по обіді. Втім, на мапі зазначене ще одне цікаве місце: Холодний Яр. Вирішуємо не гаяти нагоди і заїхати ще й туди - видається, що це лише 20 км.

Насправді ж дорога пристойної якості обривається просто за Іллінською церквою. Далі спостерігаються спроби забезпечити комфорт для тих, хто подорожує, у вигляді табличок з інформацією, яка не завжди відповідає дійсності.

Якщо ви, їдучи на велосипеді, побачите табличку, що до дуба Максима Залізняка - три кілометри чи один кілометр, не вірте. Дуб недалеко, але не там, де ви його сподіваєтесь побачити.

Дорогою минаємо Мотронинський монастир: осередок повстань, що тривали тут століттями.

 

Далі дорога пролягає через величезне урочище, температура в якому справді нижча, ніж довкола нього. Могутні дерева із темними кронами майже повністю заступають небо. Ось він який, Холодний Яр.

Недарма тут з давніх-давен збирались непокірні, а ті, що тікали на Січ, діставшись сюди, вважалися вільними. Після встановлення радянської влади на території України сюди її не пускали ще цілих чотири роки.

За хутором Буда знаходиться Холодноярська філія Національного заповідника "Чигирин", основний об'єкт якого - старий дуб-велетень, відомий як дуб Максима Залізняка. Чи бував під ним Максим Залізняк насправді, ніхто не знає.

Та і якою була ця людина, і чи одна людина це була - відомості дуже суперечливі. В одних спогадах - це козак традиційної зовнішності із темними очима та волоссям, у протоколах допитів - світлоокий та світловолосий, а ще додамо до цього свідчення про характерницькі здібності й покриту таємницею його долю після арешту.

Одне про дуб відомо достеменно: він був свідком Коліївщини та решти повстань, адже його вік - понад 1 100 років. Це - найстаріше дерево в Україні та одне із десяти найстаріших у Європі. Обхват його стовбура - майже 9 м, а висота - 24 м.

Приємно вразило, що в заповіднику працюють люди, віддані ідеї збереження цієї унікальної природної пам'ятки. Одна з них - екскурсовод Нонна Дмитриченко, що повернулася жити на землю своїх пращурів та спрямовує сили на відновлення українського села.

Старання не минають даремно: на хуторі Буда постійно мешкає багато молодих сімей з дітьми. Вони ж докладають зусиль до захисту дуба: тепер його обнесено невисоким парканом на відстань, якої сягають корені, виставлено охорону.

Незважаючи на поважний вік та кілька втрачених гілок, дуб росте: 2009 р. він випустив пагінець від кореня.

Але українські реалії лишаються українськими реаліями: маленькому дубочку стало сили відрости від старезного дуба, та він виявився безсилим перед п'яною компанією, котра вийшла із шинку при вході до заповідника. Так старе дерево лишилося без нащадків.

Все як завжди: одні будують, інші руйнують, а дуб поки що продовжує за цим спостерігати...

Приблизно такі враження викликає не тільки дуб, а й уся подорож загалом: ось ще одне місце, ще одна золота жила України, ще одне свідчення героїчної історії, мальовничої природи й добрих людей. Варто тільки по-справжньому звернути увагу.

Направду: той, хто вважає себе українцем, мав би приїхати сюди хоча б раз. А після того ці місця уже не можна забути.

Ірина Загірська, NovaUkraina


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Теги: туризм, фото




Коментарі [0]
Коментар:
Захисний код:
Авторизація
Електронна пошта:
Пароль:
Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь.
Ви можете увійти під своїм акаунтом Facebook
Facebook