По-русски
Українською
Погода:
  • Курси валют: USD 11.5   EUR 15.7
  • Пальне: A92 10.53   A95 10.90   ДП 9.74

Leopolis Grand Prix
27-29 червня у Львові відбудеться найбільша автомобільна подія України та Центральної Європи.


Венеція по-голландськи

Харлем - Амстердам - Роттердам - Дордрехт - Гаага - Дельфт
0

Амстердам

Нідерланди, Північна Голландія
Давній Амстердам - є столицею королівства Нідерландів та одним з найбільших історичних міст Європи

Храм Светіцховелі

В XI столітті на місці базиліки зводить церква Дванадцяти апостолів - храм Светіцховелі. Це – головний кафедральний собор та найбільша церква сучасної країни
AutoTravel у соціальних мережах


Свой первый холодильник мы с женой купили в магазине Комплект, находится в Одессе, нам понравился этот магазин.

В онлайн магазине оборудоваия stocktools.ru есть все. От ручного инструмента, до мощных лодочных моторов.

Дівчина-африка Катерина Мізіна

26 березня 2014  АвтоТревел

Героїня цієї розмови Катерина Мізіна закінчує Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Вона буде диктором та ведучим на радіо та телебаченні, або режисером, або відомою на весь світ мандрівницею. Це історія про Африку, котру ми мало знаємо, ніколи не бачили і про яку варто мріяти.

Як довго і де ти була?

Загалом ця мандрівка тривала 1,5 місяці. Близько 2 тижнів Єгипет (Нубія), 1 тиждень в Судані, 2 тижні - Ефіопія і трохи всяких перельотів-шмольотів.

Тобто це уже не перша в твоєму житті Африка?

Ну, перша була напіввдала, тому що тоді вдалося доїхати лише до кордону з Суданом в Єгипті, північна територія Нубії.

Забракло часу, чи як?

І часу, і всього іншого, що потрібно для мандрівок в Африку.) Тоді (минулого разу) ми ще побували в Ізраїлі та на Сінаї, тож мали ну дуже розслаблений темп. Трохи пляжнічали.)

Це так як зазвичай їздять в Єгипет - готель-шмотель, шведський стіл, "олл інклюзів"?

Та ні, ти що! Ну, хоч і без цього не обійшлось. Щас розповім. 

Ізраїль минав по знайомим та родичам. Пересувалися всілякими автобусами та машинками. А як заїхали в Сінай, то потрапили в таке затишне дайвінгове містечко Дахаб. Там туристів не дужє і все ддууууже дешеве. Знайшовся в хостелворлді готельчик з мінімальною ціною в коммонрумі. Але ця спільна кімната в шикардосному готелі з басейном та включеними ніштяками типу халявних сніданків та спортзалу. Та й сам готель напівпорожній. Тож наша коммонрум стала персонально нашою.

Ну, але там не довго було прикольно. Нудняк цей "олл інклюзів". Підшукали квартирку в місцевих бедуїнів. Там виявився райончик наших (переважно укр/рос.) перелітніх пташок. Дуже багато сімей чи компаній скористалися скрутною ситуцією з туризмом в Дахабі і понаїжджали туди, знімаюи житло, створюючи власні бізнеси, уроки всякого, хто що вміє, місця зборів там навіть сайт "русскіє в Дахабі" знайшовся. От і ми там залипли майже на місяць. Але якось потім згадали, що мандрувати ж поїхали, а не пляжнічать і подалися далі. Вирішили, що треба оглянути Ніл.

Що там на кордоні між Ізраїлем та Єгиптом?

Та всьо там ок. Трохи митний збір недешевий і речі шмонають, а взагалі норм. Тільки треба просити в ізраїльтян штампик в паспорті не ставити. Так, про всяк випадок. Туди ж нам без візи. Так от якщо без штампика - тоді зовісм добре. Ніде далі араби не причепляться.)

Подружилися в Сінаї ми з чуваком мєсним. Пушкіном називають. Бо схожий, капєц. Кучерявий і профіль точно такий. Так і рекомендується всім "Пушкін" і "улукомор'я" читає, коли в настрої. Так от, він порадив поїхати на південь Єгипта. В містечко Асуан. Сказав, що найкрасивіші місця Нілу саме там. Землі родючі, клімат теплий - Єгипетський рай. Повірили. Поїхали перевірити. Автобусом майже добу з Сіная на південь країни, у місто Асуан. Справді, красивенько за вікном стало. Ніл такий виблискувати почав. Приїхали. Знову глип у хостелворлд, а там готельчик лише один. Ціна десь така сама приблизно, як в Дахабі, але "олл інклюзів" зовсім не той. Тобто, його взагалі немає. По стіночкам бігають тарганчики, ковдрочки трохи "не свіжі" і душик іржавий. Але нічо, це ж рай на Нілі. Пішли ж подивимся на нього.

Капітан Міго

Місто вразило своїм арабським колоритом. Я ще не знала, що там уже не бедуїни змішані з арабами, а нубійці. І всі ці чорношкірі мужики в білих сукнях сидять у кофе-шопах, які на кожному кроці, попивають шай і курять шішу (чай і кальян). От і собі захотілося так. Люди, це видно, бідні. Скільки ж той чай з трубкою коштує, якщо КОЖЕН може його собі дозволити. Питаємо. Кажуть - 5 паундів. Це майже один долар. Ого! Нічого собі "мєсні". Чайок по долару. Ну, за нашими мірками не надто дорого, але ж це Африка. Скромно взяли один чайок і один кальянчик (теж за долар) і далі гуляємо.

А назустріч чоловік в білій сукні такий нарісовується і пристає "камон ту волк бай фалука! Ніл! камон! камон!"

Ніфіга не ясно. Але камон, то камон! Такий доброзичливий на вигляд чувак. Прийшли до порту і виявилося, що "фалука" - це вітрильник невеликий і він тієї фалуки капітан. Пропонує покататися Нілом.

Тут же пригощає омріяним солодким чаєм (безкоштовно!). І ми не роздумуючи починаємо домовлятися про тижневу прогуянку Нілом. Англійську мову наш капітан Міго (так його називають туристи) не дуже добре знає, тому кличе свого кузена Мустафу. Той приходить. Ми добазарюємося про помірну ціну. З умовою, що їжу готуємо самі. Хоча опція приготування капітанами сніданків/обідів/вечерь теж є. Такий собі "олл інклюзів". Кароче, вирушили.

Крокодилів бачили?

Крокодилів там немає, всі вони за дамбою в озері Насер (це на півдні, на кордоні з Суданом).

А там реально райські пляжі. Чистюсінький Ніл. Таке собі "баунті". Навіть пили воду звідти, як місцеві роблять. Вижили, але це заняття на любітєля.

Зрештою, нам так сподобалося кататися, що ми вирішили придбати такого вітрильника разом з місцевим нубійським капітаном.

Капітан теж продавався?)

Ну, майже. Він, щоб оплатити свою долю човна (бо домовленість в долю навпіл була) позичив гроші і тому прямо зараз на тому вітрильнику намагається їх відробити.)

Тож цієї зими ти вже подорожувала на цьому вітрильнику?

Ну, дивись яка історія. Минулого року (2013 - ред.) я познайомилася з родиною нашого цього нубійського капітана Міго. і ще з іншими кльовим людьми-нубійцями і цього року вирішила знімати про них документально-телевізійний фільм. У мене зараз диплом в універі. Треба авторську програму зняти. Тож я і скористалася такими "зв'язками" в Нубії і поїхала туди знімати прогаму "Моя Нубія".

Нубійські школярики

Вітрильник цей був необхідний для знімальної групи в якості транспорту, місцем ночівель і локацією для зйомки. А героями відео стали капітан Мджахед (це його норамльне ім'я) та його нубійська родина.

А я все хочу запитати - ну чому Африка? Виходить, все склалося випадково.

Це все збіги обставин. Але Африка - моя дааавня мрія. Зокрема Ефіопія. Ця мандрівка була дуже добре спланована. Просто я підтягнула якомога більше приводів, щоб все склалося. От не знаю, чому саме Ефіопія мене найбільше приваблювала. ще до того, як я почала готуватися до мандрівки, я майже нічого про цю країну не знала. Але коли дізналася-зрозуміла, чому так сильно мріяла туди потрапити.)

Тато Мджахеда

Ну от, зняли ми мій диплом. Оператори поїхали назад в Україну, а мандрівники далі - в Африку. Ціллю була Ефіопія. Тобто, звісно, на шляху з Єгипта туди по-любому розташована найбільша країна Африки - Судан. Про Судан я теж трохи знала, тому що пережд мандрівкою познайомилася зі щойноствореним посольством Судану в Україні. І з паном Послом особисто. Він консультував мене трохи щодо нубійців та моєї програми. Віза в Судан робиться в Асуані без проблем. Коштує 50$ і видається за годинку після подачі стандартних документів. Єдиний спосіб потрапити з Єгипту в Судан - перепливти величезне водосховище (озеро Насер) поромом, котрий ходить раз на тиждень. Квитки на паром купуються теж без проблем. 2-й клас коштує теж 50 баксів.

Зйомки диплому в Нубії

Ага, це оте озеро з крокодилами. Вони там замість прикордонників?

Ну вони перед поромом не стрибали, як дельфінчики перед "Тітаніком", тому не знаю.

Цей пором в мільйон разів гірший, ніж наш колишній "загальний вагон" у потязі. Посадка триває десь годин 6, тому що в кожного там по 100500 баулів/ящиків/клєтчатих сумок і кульків з нєпонятночим.

З суданською красунею

Контрабанда, наркотики, золотий пісок...)

Можливо. І місць на квитках немає жодних. Тож ти запихуєшся туди і просто шукаєш, де тобі впасти чи стати, чи сісти. Але найкраще, звісно, лягти, бо триває ця подорож майже добу. А все навколо, блін, завалено тими грьобаними лахами і ящиками. Ну і колір шкіри нам допоміг, ми впросилися біля капітана в куточку постелити карематики і притулилися там. А це верхня палуба. А на вулиці, як-не-як, але зима, хоч і африканська. Каротше кажучи, дубар ще той! Особливо вночі. Я одягнула, все що мала у наплечнику. Шапки, капюшони, штани, всі шкарпетки.)

Верхня палуба на поромі

З порома ми зійшли в маленьке портове містечко Ваді Хальфа. Одразу на паспортонму контролі було 2 "новини". Хороша і не дуже. Хороша - це те, що люди тут дуже широко посміхаються і радіють нашому приїзду. А інша - якщо ми будемо в Судані довше, ніж 3 дні, треба буде реєструватися. А це немало коштує, як можна здогадатися, судячи з ціни на візу і цей жахливий пором. Ну що ж, 3 дні, то 3 дні. Тож без відпочнку вирушаємо далі. В столицю. Одразу знаходиться бусик, який от-от відправляється в Хартум. Іхати неблизько. Платимо. Сідаємо. Починаємо пробивати ціну у мєсних, які теж сидять поруч. Неймовірно! Ціну сказали, як для своїх. Ні грама не завищили. Перше здивування в Судані. Одразу після Єгипту, де на кожному кроці намагаються білим в кілька разів ціну підняти. В Єгипті потрібно було боротися за свої гроші, а тут в Судані, і боротися не треба! Все і так чесно.) Вау! Ну, поїхали.

Їхали годин 12. Майже без зупинок. Швидко! Шосе через пустелю. І жодного населеного пункту - лише придорожні кафешки.

А дороги як?

Шикарно. Вона ж там одна, то вже й зробили на совість.)

Так от приїхали ми в Хартум десь о 2-й ночі. Як вийшли з автобуса, так і вклякли. Таких антуражів я не бачила навіть в фільмах про Фредді Крюгера. Порожня піщана вулиця, з двох боків ряди якихось похилених ларьків, декілька ліхтарів та вздовж дороги якісь лежанки, на яких сплять люди. Досі не розумію, хто то. Чи то бомжі такі мажорні, чи люди такі бідні. Ну, ми перепитали в сусідів по автобусу чи це точно Хартум. Нам підтвердили. Знайшли один вогник в ларьку. Випили там чаю з пончиками. Саме було Різдво.

Дізналися, що готелів тут немає. Пішла шукати й собі місце для відпочинку. Знайшли за будівництвом в темному провулочку темний куточок. Постелили карематики, залізли у спальники і трохи подрімали. Десь близько 5-ї повз нас почали ходити люди. З мечеті. А вже світало і один такий зупиняється і щось до нас арабською. "Ноу арабік. інгліш" - відповідаємо. А він: "Ааа.. туріст. Камон!".

Родина Ахмеда

Ми пам'ятаємо, що минулий "камон" був вдалий. То й камон! Виявилося, що чувак живе через дорогу. Англійської майже не знає. Мовчки провів у свій дім. Приніс чай з булочками і сидів дивився, як ми його пили. Потім прийшов його кузен, який шарить англійською і ми познайомилися ближче. Розповів, що для суданця честь і приємність прийняти в хаті гостя, мандрівника. Тому можемо залишатися в цьому домі, скільки треба.

Ми вирішили зробити швидко ефіопську візу та їхати далі. Брати допомагали. Кльово було прийти в посольство Ефіопії і почути, що у них вихідний, бо ж Різдво. Так приємно, коли навколо лише мечеті та мусульмани. Ну от, зробили візу. Пожили 2 дні в тому домі. Хазяїн, коли приходив, то стукав у хвіртку. Уже думали виїжджати в Ефіопію, як з'вився Ахмед.

Не можу не розповісти про цього персонажа. Це чувак, якому ми написали через couchsurfing ще в Єгипті. Він погодився нас прийняти, але ми приїхали на день раніше в Хартум, ніж обіцяли і не могли з ним зв'язатися. А тут він відзвонився, дізнався, де ми, приїхав у цей дім. Виявився молодим сучасним хлопцем на білому джипі.

І почав цей Ахмед благати нас, щоб ми погостювали ще й у нього. Та так благав, що ми погодилися. Так ми потрапили у багатий райончик, де Ахмед зробив нам повний "олл інклюзів". Поселив в своїй квартирі, оплатив реєстрацію, звозив на нубійський реслінг, на трешовий риб'ячий ринок, квитки купив н автобус до кордону..

Реслінг в Хартумі

А я змогла віддячити його величезній родині лише дерунами та варениками. їли, дякували і прицьмокували. Перед Ефіопією заїхали ще до дядька Ахмеда. Він нас зустрів теж "олл інклюзів", це жесть.. аж незручно було. А потім, щоб перконатися, що весь Судан такий гостинний, заїхали в якесь прикордонне село, де не було жодних родичів Ахмеда. 

Суданський ринок

Судан - найгостинніша країна світу.)

Які там кордони в Африці між країнами? Є якісь паркани, чи як у нас тут - ходи де хочеш.

Кордон між Суданом і Ефіопією - просто шлагбаум.

Жирафів, слонів, левів і т.д. бачила? Чи вони є лиш у нацпарках?

На жаль, лише в нацпарках. Та й то, коли приїхали в містечко біля нацпарку, почали розпитувати гіда чи побачимо ми там слонів та зебр в тому парку. Аще нас цікавило найвідоміше плем'я Ефіопії - Мурсі. Він розповів, що Мурсі спилися та зовсім сказилися від популярності. За все беруть гроші. Вимінюють корів на автомати Калашнікова та перестріляли майже всіх слонів. Тож у той нацпарк ми вирішили не йти. Хоча їхали до нього через всю Ефіопію.

Я перед поїздкою ще один "диплом" зробила (тільки з іншої спеціальності) радіопрограму про Ефіопію. Ну, щоб знову 2-х зайців. Так от.. це неймовірна країна. Переповнена парадоксами. Наприклад, із часом. Ефіопці живуть за юліанським календарем. У ньому 13 місяців. Це все складно в кількох словах пояснити. Але вийшло так, що в них зараз офіційно 2007 рік. Тож я фактично потрапила в минуле.))

Відлік часу в Ефіопії починається не опівночі, як у нас, а зі сходом сонця. Тобто 00:00 у них тоді, коли у нас уже 06:00 ранку. А племена! Це ж надзвичайно!В Ефіопії половина населення племенна. Зі своїми мовами, традиціями, заняттями та зовнішніми ознаками. Ми познайомилися тісно лише з одним із них.

Ну і природа там просто надзвичайна. От тільки перетинаєш кордон і потрапляєш у джунглі. Справжню Африку з деревами, як у мультику "Король Лев", мавпочками, які скачуть поруч з автобусом. І горииии! Там 75% гір усієї Африки знаходиться.

Де ви там жили?

По-різному. В автобусах, у дешевих готелях з клопами, у готелях дорожчих, з гарячим душем навіть. А останні кілька днів довелося провести в Аддіс-Абебі, там без грошей вже були і нас прихистила якась одна з церков. Вірніше, будинок для дітей-сиріт при тій церкві. От ще одне диво Ефіопії - це їхнє ортодоксальне християнство!

Християнський священник

З чорношкірими святими на іконах?

Не тільки. У багатьох жінок татуйовані хрести на лобах та щоках. А у хлопців на грудях та плечах портрети Ісуса. Водохреща - грандіозне свято, цілий фестиваль. З храмів за допомогою рупорів лунають проповіді.

То у якого племені ви гостювали?

Я собі запланувала поїхати в гості до тих Мурсі і до Хамер. Але до перших ми не поїхали, бо вони дебіли. Поїхали одразу до Хамер. Це найкрасивіші люди Африки.

Відтінок шкіри такий мідний, риси обличчя майжеєвропейські. Дуже красиві. Вони кочують між містечками та роблять свої ринки прикрас. Прикраси з бісера, з міді, з кісток, зі шкіри, дерева.... така краса! Ох і накупила я у них всякогооо! Дорвалась.

Ми з кількома дівчатами подружилися, хоч і мови абсолютно не розуміли. Такі усміхнені всі. Привітні. Прикро, що вони бухають страшно. Всі. Всюди. Сподіваюся, що їх це не знищить. Хочу повернутися туди якось і щось робити для них. Чи з дітьми займатися, чи якось допомагати. Хоча б на якийсь час.

А як в Африці з їжею?

В Судані якось нічого прям дуже особливого. Я вже звикла до такої арабської їжі. А от в Ефіопії - жах. Вони їдять лише м'ясо! Смажене, варене і навіть СИРЕ. В них там дуууже багато корів, кіз і всякої скотини. Корови горбаті, до речі. Каротше кажучи, картопельки чи навіть рису там не було зовсім.)

А зі смаженим м'ясом вони їдять якийсь дивний кислий млинець. Він такий, ніби дріжджі перебродили. Фе. А ще там манго дешевше, ніж у нас яблука.

Як там щодо безпеки? бандити, скорпіони, мухи це-це?

Нічогісінко з цього не здибала. Тільки в одному готелі мене страшенно покусали якісь клопи-гіганти. Спершу злякалась. Але знаю їх ще з гуртожитка, тому заспокоїлася. Трохи почухалося і пройшло. На гроші ніхто не розводив. Нічого не крали.

Невдовзі знову туди?

Наразі не планую, а дуже хочу і шукаю шляхи. ІншаАллах, настпуної зими в ті краї знову полечу. Люблю втілювати мрії.

З сестрою Ахмеда

Розмовляв Андрій Овчарук. Фотографії з особистого архіву Катерини Мізіної.


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Теги: туризм, фото




Коментарі [0]
Коментар:
Захисний код:
500 Internal Server Error

500 Internal Server Error


nginx
500 Internal Server Error

500 Internal Server Error


nginx
Авторизація
Електронна пошта:
Пароль:
Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь.
Ви можете увійти під своїм акаунтом Facebook
Facebook
500 Internal Server Error

500 Internal Server Error


nginx