По-русски
Українською
  • Курси валют: USD 11.5   EUR 15.7
  • Пальне: A92 10.53   A95 10.90   ДП 9.74

Історії на колесах

13 червня 2013  Сергій Неретін

Будь-яка мандрівка на колесах – небезпечна! Забута картка «Сільпо», проколоті шини, переоцінка цінностей, сексуальні маніяки – все це (окрім першого пункту) може спіткати будь-якого водія та його пасажирів… у кіно. А інколи і у житті... Відтак ліпше знати більше про стрічки, зроблені у жанрі road-movie. Знання + враження ще нікому не завадили!

Шоб було понятно: Ро́уд-му́ві (англ. road movie - "дорожнє кіно") - фільм-мандрівка, герої якого перебувають у дорозі.

Як найбільш кіношна країна світу (не рахуючи Індії)))), Америка є родоначальником жанру подорожніх фільмів. Герої європейських стрічок більше люблять відсиджуватися з розмовами в конкретних місцях… Натомість американцям не йметься – вони усьо рішають в дорозі. Базарять, вбивають, чпокаються…

Із 60-х років минулого століття мандрівка в тому чи іншому кіновигляді, здається, була присутня у кожній другій американській картині. Починаючи від відомої комедії "У джазі тільки дівчата" (1959) з Мерелін Монро і закінчуючи свіжим трилером "Космополіс" (2012). В одному випадку перевдягнені мени втікали потягом у складі дівчачого оркестру (о, мрія!!!), а в іншому - молодий та красівий мільярдер (якого грає зірка "Сутінків") протягом доби пересувається манхетенськими корками, зустрічаючи купу життєвих та фінансових розчарувань. Отак йому, буржую!... Подєлом.

Є версія, що роуд-муві не випадково виник саме у Штатах. Бо там за півтисячоліття купа втікачів з різних земель зібралася. Це люди з, так би мовити, шилом у сідницях. Все їм не йметься, не знайдуть ніяк собі місця… От і кіно відповідне їм до смаку. Мандрівне. У ньому герой/герої мають протулити внутрішній шлях – з крапки А в крапку Б… Такий закон драматургії. І подорожнє кіно ідеально підходить для виконання цієї майже шкільної вправи.

Для багатьох режисерів дорога є афігєнским символом. У тому плані, що не має кінця. Окремі кіношні фінали відверто натякають на це. Трапляється, що під титри головного героя очікує смерть… а вже далі безкінечність.

Словом, для філософських рефлексій кращих варіантів, аніж роуд-муві годі й шукати. З них, власне, і розпочав свою кар’єру нині вже метр світового кіна Джим Джармуш. За якихось 90 тисяч американских тугриків він відзняв "Більш дивно, ніж у раю" (1984) - про те, як молодняк вирушив у подорож Америкою. З трохи дивного фільму (а в Джармуша всі такі))) можна зрозуміти, що безвихідь панує не лише в донецькому регіоні.

Драматичні фільми – тобто ті, які, ну зовсім без бійок, стрілялок… коротше кажучи – без екшну – рідкість у жанрі подорожньої кінотематики. Тим не менш, знакова картина для покоління рок-н-ролу, хіпі та любителів вільного сексу "Безтурботний їздець" (1969) стала проривною для цілої, як кажуть на УТ-1, плеяди акторів, а також визначальною для розвитку самого жанру road-movie. 340 тисяч зелених, вкладених у стрічку, - відбилися у майже 200 разів! Ще б пак – головні її герої пили, курили, нюхали і ще й при цьому подорожували так, шо аж гай шумів… Американський гай.

Між іншим, табак-зеленець у фільмі самий шоненає справжній. Куриво для козаків, так сказать...

Трилери укупі з бойовиками, замішані за допомогою роуд-муві – бездонна криниця для сценаристів та режисерів. Бо в дорозі може статися будь-що… Це знає будь-який автолюбитель… Навіть той, що хоча б раз у житті виїздив зі свого села до райцентру. У реальному житті зупинка автівки вгодованим даїшником – вже пригода! Що тоді й казати про різних покидьків, маніяків і просто холоднокровних убивць… Герой фільму "Попутник" (1986), людина, що сіє смерть на своєму шляху – це, так би мовити, взірець цього жанрового відділку.

Фантастичнее роуд-муві дає взагалі безмежні можливості… Можна махнути куди завгодно і на чому завгодно. Хтось, як герой саги "Назад у майбутнє" (1985-1990), ганяє у минуле немов у супермаркет "Сільпо" за ніжинськими огірками на гіпер-шніпер-карі, а хтось – як Люк Скайвокер із "Зоряних воєн" (1977-2014) – вештається галактикою на космольоті у пошуках сили джедая + рідного батька, що зовсім загруз, бідолаха, на темному боці сили.

А ще є комедії у жанрі роуд-муві… Але базікати - тільки час тринькати! Кіно ліпше дивитися, аніж розказувати про нього. Тому для першого разу вдосталь. Далі буде…

Про автора

Сергій Неретін – кінознавець, телепродюсер, журналіст і режисер. Любить кіно, подорожі та секс.


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.




Коментарі [0]
Коментар:
Захисний код:
Авторизація
Електронна пошта:
Пароль:
Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь.
Ви можете увійти під своїм акаунтом Facebook
Facebook