"На шостий день закінчив Господь свою натхненну працю. І побачив, наскільки досконале його творіння. І возрадувався. Як дитину взяв він землю на руки і благословив поцілунком. Де він той край, до якого доторкнулися вуста Господні. Це Сицилія..."

Декілька місяців тому прочитав цікавий пост у блозі одного відомого українського журналіста. Стосувався він російської акторки Чулпан Хаматової. Напевне краще зацитувати, аби не втратити колориту:

"Мы с молодым человеком пошли в Пушкинский музей. Покупаем билеты. Там для русских граждан цена одна, а для иностранцев - другая. Я стою, улыбаюсь. Кассир спрашивает у нас гражданство, мой друг говорит, что мы русские, и она уже почти пробивает билет, потом смотрит на меня и спрашивает: "А она русская?" Мой друг отвечает: "Русская". На что кассир довольно агрессивно: "А что она тогда улыбается!"

Як це не сумно прозвучить, але українці, напевне, можуть дати фору будь-кому в плані похмурості, можливо, навіть росіянам. Чи часто ви бачите на вулицях посміхнених людей? Чи часто ви посміхаєтесь самі?

Проте на землі є купа місць, де люди живуть не заради того, щоб бігти, заробляти чи відвойовувати, а  заради того, щоб жити, радіти і смакувати кожен момент того життя.

З усіх місць, де я встиг побувати, Сицилія лишила особливе враження – це місце неймовірної краси та енергетики, місце яке заворожує і кличе повернутися, місце, де народжувалася історія та міфи, місце, де люди просто живуть і насолоджуються кожним моментом.

Теги: Італія, Сицилія, Палермо, Катанія, Сіракузи, Етна, Агрідженто