львів-чернівці автостопом 13 квітня

вопщім виїхав я вчора фактично дуже пізно, о 8 вечора...
і майже зразу ж застопив. чоловік в тілі зупинився і одразу ж сказав "на бєнзин"
я хотів сказать, сорі, нам нє па путі, ну.. як було пару разів у таких випадках
але шось за двадцяточку сказав ок.
навіть не знаю чому, можна було почекати, місце було хороше і я лишень став там,
попередньо трішки пройшовши. але от сів і їду.
він все розпитував про мене та про мене, все більше й більше вникаючи
в моє життя й мої подорожі і йому це було дійсно цікаво, 
хоча часто в таких випадках це є просто вдалим фоном поїздки - якісь історії
мені випитати в нього щось було вкрай складно і все ж, 
прослухавши на касетному плеєрі трохи органної музики він попросив вгадати,
ким насправді він є. і я припустив, що має відношення до церкви,
попередньо помилившись, він не державний чиновник, хоча певні мої упередження
пов'язані з тим, що він взяв "плату за проїзд" в мене були,
і я собі думав - от чиновничок, чи бізнесменішка прикормлений чиновничками
а попередні кілька разів церковні діячі, які мене підбирали були зовсім не такі,
вони готові були нагодувати, дати грошей й поїсти, але аж ніяк не спитати за "плату"
а виявилося все дуже просто. їхав я з настоятелем Римо-Католицької Церкви у Франківську
а австостопера він віз уперше в житті і навіть подумати не міг,
принаймні як я зрозумів, що це для нього просто цілком логічним було
тому я почувався незручно, що сказав йому це і він почав почуватися винним,
це було дуже дивне знайомство. але, думаю, ми побачимося наступного разу
дуже скоро. на концерті ДаґаДани у Франківську 27.04

далі була кільцева Франківська. я дуже довго йшов і ніхто не зупинявся
я дійшов до однієї розвилки нарешті.
і там зупинився. стало дуже зимно. довго довго до мене повзла
і врешті зупинилась вантажівка ЗІЛ з відкритим кузовом
і вуйко вийшов і питав мене як в бік тернополя поїхати, я зазирнув у мапу
(Ромачка, дякую за мапу, вона спасла діда)))
і порадив йому їхати через місто
нам було не по дорозі
він розвернувся і я побачив, що тарахтіло так у його кузові, коли він наближався до мене
це були три корови.. дід з трьома коровами
це так романтично, я думав наздогнати його і поїхати з ним до тернополя,
все одно на цій трасі машин не було практично, не було кого стопити на чернівці
але зважаючи на те, що пройшла хвилина з того моменту як він відчалив, 
а можливість його наздогнати біжучи видавалась все такою ж реалістичною,
до Тернополя я б доїхав хіба післязавтра.. тож я пішов собі в бік Чернівців
і йшов я вздовж, схоже, якогось полігону. була перша чи друга ночі вже
я помітив, що ліхтарів ніде немає, але я маю страшенно чітку тінь на асфальті
і довго не міг зрозуміти в чому ж справа, ліхтарі дуже далеко,
аж раптом тупе тупе тупе я... подивилося вгору
а там сяяв місяць у коконі
кокон обвивав місяць і здавалось, що це не місяць, а портал
у далекі простори бєлкі і стрєлкі, у нескінченність.
я довго йшов з піднятою головою, аж поки не заболіла шия
машини все не їхали і не їхали, я пройшов кілометрів 20
і за цей час повз мене пройшло машин 40.......
але мені було так надзвичайно добре, це навіть важко якось описати,
це просто стан, коли думаєш - чорт, це круто, що ніхто не зупиняється,
що нікого нема взагалі!))) я в той момент був такий щасливий, натхненний,
в той момент я дихав темним нічним повітрям і видихав світлими бульбашками щастя
і я побачив світло попереду, це були ліхтарі ще одної розв'язки,
там начебто було трішки більше машин
але до розв'язки я не дійшов - мене підібрав Камаз із дуже веселим вуйком
він возить ліс у Франик, апілкі пачті
в нього величезний старий Камаз з причепом
і він страшно любить зупинятись в місцевих придорожніх забігайлівках
він служив на Обі, і має безліч історій про це
коли він мені їх розповідав у мене в голові знову вспливав кокон, на який я надивився
повітря, яким я надихався, робило теж якісь дивні штуки,
і я мріяв про якісь паралельні світи й простори, щось відбувалось таке, що важко пояснити
і врешті я наче спав і не спав, і слухав його, і слухав себе і гул мотору, 
і затуляв рукою дірку в склі, ноги від тої дірки змерзли
ми зупинялись в тих забігайлівках і мене в усіх питали - то ви з тим вуйком їдете?
так здивовано, я дійсно мало виглядав на його родича чи на співробітника,
замовника апілок наприклад, чи рємонтніка камазів позаминулого століття
він висадив мене в Заболотові і повернув на Кути (ЧОРТ, МИ Ж БУЛИ ТАМ ДВА ТИЖНІ ТОМУ!!!)
і Заболотів якось дивно мене вразив
я відчував себе десь у селі в Польщі вночі
відкриті вітрини магазинів з запаленим світлом, чистота і якийсь затишок невеличкого селища...
дивина, звідки воно взялося? :) тут то...
я недовго йшов уперед, мені було знову добре, 
хоча довелося зробити пару гімнастичних вправ, аби не змерзнути :)
далі я застопив літнього чоловіка з жінкою, вони везли мене аж до самих Чернівців,
це була третя ночі вже і логічним виглядало їх питання - чого не їжджу вдень
я й сам не знаю, чого це я такий дурний)
вони цілий час дуже тупо дойобувались до мене різними расистськими тємами
намагались задовбати політикою, винили молодь в неактивності
винили киян в тому, що обирають жидів у владу
винили мене в тому, що я подорожую замість того, щоб протестувати чи працювати во благо!
вони не мають ні краплі гумору чи позитиву і обливають лайном усе, навіть себе
середньостатичні хохольчєкі,
я порадив їм вчинити акт самоспалення перед верховною радою і тим врятувати нещасну неньку
після цього вони трішки замовкли і я подрімав
в чернівцях о 4 ночі РІВНО - я сів на тролейбус
і доїхав до Соборної :) там о 4 з копійками мене прийняли гостинні чернівчани ;)
дякую.
а тоді не менш гостинні мені показали універ і цвинтар...

а з мінуткі на мінутку почнеться концерт God Is an Astronaut... смішні вони чуваки :) 
зразу після того відправляюсь на Вінницю, пару часіків посплю, 
а там вже до Донецька рукою подати - 800 км