По-русски
Українською
Погода:
  • Курси валют: USD 11.5   EUR 15.7
  • Пальне: A92 10.53   A95 10.90   ДП 9.74

Leopolis Grand Prix
27-29 червня у Львові відбудеться найбільша автомобільна подія України та Центральної Європи.
logvynenko: архів
Виберіть проміжок часу, за який Ви хочете подивитись записи в блогах

AutoTravel у соціальних мережах


Свой первый холодильник мы с женой купили в магазине Комплект, находится в Одессе, нам понравился этот магазин.

В онлайн магазине оборудоваия stocktools.ru есть все. От ручного инструмента, до мощных лодочных моторов.
 

Мцхета-Поті автостопом 11.08

10 вересня 2011, 18:40

в обід 11-го ми виїхали на метро на станцію Дідубе,

я поцікавився, скільки коштує маршрутка до Мцхети,

і виявилось, що лише 1 лар...

і стало лінь йти кудись, стопити, невідомо де виїзд з міста,

мапу ми купили в книжковому магазині

і вона була наче вирізана з радянського підручника історії,

нічого не зрозуміло,

інформаційного туристичного центру в Тбілісі ми так і не надибали,

тож купили два квитки на маршрутку, смішні гроші, я пішов купити води,

і тут трапився ще один “цікавий” інцидент,

маленький хлопчик років п'яти-шести почав хапати мене за руки,

з криками гів мі мані чи шось таке, за штани і просто тягнув вниз,

я обережно уникав будь-яких його спроб залісти в кишеню,

намагався його не штовхнути і не пнути, хоча він ліз прямо під ноги,

на прощання він нагородив мене смачною царапиною від ліктя до зап'ястя

в нього в руках була гостра бляха, яку я спершу не помітив,

але якби і помітив, навряд шось би зробив,

наступного разу я вже відштовхував голодних грузинських дітей,

за пів години ми сиділи біля надзвичайного місця — ми були в Мцхеті,

давній столиці Грузії.

далі був варіант — піднятися на Джварі,

але Нателла сказала — поїхали до моря,

ми ще точно не вирішили, куди їхати сьогодні,

і хоч був вже вечір...

ми поїхали до моря,

спершу ми трішки загубились і поцікавились в дядьки,

що стояв в забитому провулочку Мцхети і ремонтував свій джип,

як дійти до Джварі, він сказав, що самі ви не дійдете,

ми тоді ще про море не думали навіть,

потім ми йшли до виходу з Мцхети і народилась така думка, чому б ні,

і ось цей дядько наздоганяє нас, я кажу — ні, дякую,

справа в тому, що ми йдемо серцем туристичної мекки

і йдемо вже пів години і вже пару десятків таксистів почули наше НЄТ

але він каже — та ні, я просто так підвезу вас!

і ми сідаємо, він висаджує нас прямо на автобані,

його лише нещодавно відкрили і в багатьох місцях він зовсім не автобан,

і ми успішно переходимо на інший його бік,

і стопимо в тому напрямку, звідки вже їхали, в напрямку Кутаїсі, Поті,

повертаємося назад до моря,

за хвилину ж зупинився таксист, він їхав 20 км і нас взяв,

я сказав йому “ми в батумі, но подвєзітє сколько сможетє”

він почув сколько і далі я протягом 20 хвилин слухав його монолог,

він таксист і почув “сколько” і казав мені - “да нісколько”

він просто так нас взяв, але я спершу спробував сказати йому,

що “сколько” - це не обов'язково про гроші,

але він був вкрай непривітний як більшість таксистів в будь-якій точці світу,

він висадив нас там, де автобан закінчувався тимчасово

і починалась аварійна дорога,

швидкість там була невеличка,

я вже не пам'ятаю, скільки ми стояли,

але знову не більше 5 хвилин, це було щось неймовірне,

тепер вже чоловік з жінкою нас везли, вони їхали до Горі,

там під час війни росіяни крали туфлі в казармах,

ми проїжджали величезні поселення біженців з Абхазії, Осетії,

а далі військове містечко Горі,

славиться воно не лише туфлями,

там народився найвідоміший радянський грузин,

товариш Сталін.

вони висадили нас там, де дорога звертала на Горі,

це була ще й зупинка маршруток

(нормальних автобусів в Грузії теж майже нема)

ми навіть не знімали наплечники,

це була 5-6 машина, що проїжджала повз нас,

це була фіра, водій зупинився,

фіра це добре, вона хоч і їде повільно, зате безпечно,

крім того можна трішки поспати часом,

ми їдемо по дорозі, яку вже бачили, ми будемо по ній ще раз їхати,

тож ми хоч і багато спілкувались з водієм,

він запросив нас якось невпевнено до себе в Поті,

я ввічливо відмовився і подумав, що як другий раз запропонує,

я вже не ступлю так! але він не запропонував,

ми зупинились раз в Кутаїсі, трішки розім'яли кістки,

і вже в 2-3 ночі були в Поті, там він нас висадив зовсім не біля моря,

куди ми так хотіли потрапити,

ідея була поставити намет біля моря, звісно, хехе,

а далі була та сама ніч у Поті.


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.




Коментарі [0]
Коментар:
Захисний код:
Авторизація
Електронна пошта:
Пароль:
Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь.
Ви можете увійти під своїм акаунтом Facebook
Facebook