По-русски
Українською
Погода:
  • Курси валют: USD 11.5   EUR 15.7
  • Пальне: A92 10.53   A95 10.90   ДП 9.74

Leopolis Grand Prix
27-29 червня у Львові відбудеться найбільша автомобільна подія України та Центральної Європи.
logvynenko: архів
Виберіть проміжок часу, за який Ви хочете подивитись записи в блогах

AutoTravel у соціальних мережах


Свой первый холодильник мы с женой купили в магазине Комплект, находится в Одессе, нам понравился этот магазин.

В онлайн магазине оборудоваия stocktools.ru есть все. От ручного инструмента, до мощных лодочных моторов.

Казбегі-П'ятигорськ автостопом 16.08

24 червня 2012, 17:09

Виїжджати з Казбегі було не просто — дощ просто не припинявся. Нателла сховалась в будиночку якомусь посеред поля, я залишив там рюкзак, вдягнув дощовик і пішов до дороги, кілька машин проїхало повз мене і облило мене з ніг до голови. Зупинився якийсь бус і я спитав у водія чи буде нормально, якщо я швидко зганяю за речима і те, що нас двоє. Він сказав — ок, без проблем. Я почувався все гірше, здається, крім того, що я отруївся, в мене була температура, мене мучила і банальна втома і я просто застудився. Мені хотілося відлити кожні п'ять хвилин і це було найбільшою проблемою. Я реально був весь мокрий. Нателла сіла десь в кінці автобусу, виявилось, що це туристи, при чому грузинські. Вони їхали прямо до кордону. Я стояв на вході, тримався за поручень і танцював як міг, коли ми доїхали до кордону, ще не від'їхав автобус, я швидко побіг і сховався за якийсь камінь, добре, що це була гірська місцевість.
Ми підйшли впритул до кордону і прикордонник нас посадив до якоїсь машини. Це були російські вірменини і один азербайджанець. Вони були не те, що дуже дивними. Вони були реально бандитами.
Вони знали усіх на грузинському кордоні, але їм процедуру ніяк не спростили, ми боялись, що може щось бути на російському і ми там стояли реально довго, вони заповнювали декларації на ввіз автомобілів. Разом з ними їхало ще два авта. Вони висадили нас одразу як ми перейшли кордон і чесно кажучи, коли вони нам віддавали паспорти — це була найприємніша мить нашого знайомства.
Вони явно поїхали далі, але не захотіли нас підкинути навіть до найближчого села і висадили прямо за шлагбаумом митниці. Ми стояли недовго, щоправда. Перший жигуль нас підібрав і ми слухали на яскраво-блимаючій червоній магнітолі пєсні про россію. Відчувалось, що ми вже дуже близько до дому. І щойно перетнули кордон цивілізацій.
Ми доїхали до “Владіка” - Владикавказу тобто. І водій нас висадив на автостанції, він не знав, як нам вибратись з міста і вирішив, що це найкращий шлях, ми питали в таксистів, в яку сторону їхати на Пятигорськ, а вони нам всьо своє - “садісь браток, нєдорого”. Все більше і більше відчувався стрьом, ставало темно і нам якийсь добрий чоловік все ж показав дорогу. 
Ми стали прямо посеред Владіка і спершу зупинився хтось, я сказав, в який ми бік їдемо і цей хтось швидко втік, далі хтось зупинився і хотів підвезти до Беслану... Я чесно кажучи не встиг занотувати, через які міста ми будемо їхати, і чисто теоретично прикинув собі, що це П'ятигорськ і Ростов на Дону, Беслан мені уявлявся з іншого боку. Насправді ж, місто, де російський спецназ во ім'я проведення антитерорестичної операції ростріляв сотні дітей ми все ж проїжджали за годинку з дєдушкою і його внучиком, які нас підібрали за кілька хвилин після тих, хто їхав до Бєслану. Виходить, що тут, в Північній Осетії-Аланії нам страшенно пощастило... Він їхав до кордону з Кабардино-Балкарською республікою, ми слухали пісні у виконанні Зикіної, здається саме так її звати. Про чєрьомухі і каліни!
На кордоні вони нас висадили і кудись звернули, а ми стояли і вже скоро біля нас зупинилась крута тачка без номерів, я спитав, чи не підкине, а мені чоловік сказав — звісно підкину, бачу, що ви — туристи. Він їхав до П'ятигорська і виявився КДБшником. Він зізнався, що не показує документи в Осетії і Дагестані і навіть в  Кабардино-Балкарська республіка є небезпечною, тому коли він їхав 160 і нас зупинило ГАІ, він не показав корочку, а дав на лапу 500 рублів. Він пояснив це тим, що зараз дуже багато сидить у формі ГАІ перевертнів, які, побачивши корочку, можуть затягти в ліс і зарізати. Він розповідав і про звичаєве право, яке діє в цих республіках. Якщо мєнт сдасть якогось перевертня, який пішов в ліс — вся його сім'я на завтра буде вирізана. Тому всі мєнти знають усіх злочинців в обличчя і всіх кришують. Тому тут зникають цілі фури, люди, коні, автомобілі і групи туристів... Ці історії нас явно не надихали, але слухати було дуже цікаво. Втім, під саундтрек — Бутирку — деякі з пісень якої ми вже знали напам'ять — ми доїхали до кордону з Ставропольським краєм. Там — це хоч все і Російська Федерація — це не Євросоюз, тут кожен кордон республіки це направду кордон з перевіркою всіх документів, речей і багажників. І затриманням на довший розгляд “вашої справи”. Ми вийшли, і почали стопити, а наш друг поїхав собі, він сказав, що тут стопити найкраще, вже була глупа ніч. Ми собі загадали, що зараз зустрінемо водія до самого Ростова на Дону і він буде такий мовчазний, що дасть нам поспати.


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Теги: Грузія, автостоп, Казбегі, Владикавказ, П'ятигорськ, Ставропольський край, Росія




Коментарі [0]
Коментар:
Захисний код:
Авторизація
Електронна пошта:
Пароль:
Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь.
Ви можете увійти під своїм акаунтом Facebook
Facebook