По-русски
Українською
Погода:
  • Курси валют: USD 11.5   EUR 15.7
  • Пальне: A92 10.53   A95 10.90   ДП 9.74

Leopolis Grand Prix
27-29 червня у Львові відбудеться найбільша автомобільна подія України та Центральної Європи.
andrejko86: архів
Виберіть проміжок часу, за який Ви хочете подивитись записи в блогах

Хмара тегів
AutoTravel у соціальних мережах


Свой первый холодильник мы с женой купили в магазине Комплект, находится в Одессе, нам понравился этот магазин.

В онлайн магазине оборудоваия stocktools.ru есть все. От ручного инструмента, до мощных лодочных моторов.
 

львів and мукачево

23 серпня 2011, 21:58

Львів заснований королем Данилом Романовичем в середині 13 століття. 1272 року місто стало столицею Галицько-Волинського князівства. В добу Середньовіччя Львів був важливим торгівельним центром. За австрійського панування місто стає осередком польського та українського національно-визвольних рухів. Після розпаду Австро-Угорщини був столицею Західноукраїнської народної республіки. До Другої світової війни належав Польщі, за Пактом Молотова — Ріббентропа анексований Радянським Союзом.Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті знаходиться найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні[2]. У 2009 році Львову надано звання Культурної столиці України. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості

Перший камінь у підмурівок театру було закладено у червні 1897 року. Проектував і зводив театр відомий у Європі архітектор Зигмунт Горголевський – автор багатьох монументальних споруд у Польщі та Німеччині. Відкрився театр для глядача 4 жовтня 1900 р. Цього вечора в приміщенні театру відбувся показ прем"єри – лірико-драматичної опери "Янек" В.Желенського – про життя карпатських верховинців. Провідну партію співав український тенор Олександр Мишуга. Львівську оперну сцену ощасливили виступами всесвітньовідомі виконавці – Олександр Бандровський, Гелена Рушковська – Збоїнська, Ян Кепура, Яніна Королевич-Вайдова, Джемма Беллінчіоні, Маттіа Баттістіні, Ада Сарі та ін. Яскраву сторінку в історії театру вписали співаки – українці: О. Любич-Парахоняк, О. Руснак, Є. Гушалевич, О. Носалевич, А. Дідур, О. Мишуга, М. Менцинський, С. Крушельницька та ін., мистецтво яких стало національною гордістю народу і дістало всесвітнє визнання. З приєднанням Західної України до складу Союзу РСР Великий міський театр переіменовано на Львівський державний театр опери та балету з підпорядкуванням його Міністерству культури України. Після Другої світової війни в історію театру вписані імена тих, чия творчість сприяла утвердженню музично-сценічного осередку на західноукраїнських землях. У повоєнні роки за диригентський пульт оперного театру стали композитори львів'яни М. Колесса та А. Солтис. Митці – В. Скляренко, М. Стефанович, П. Кармалюк, В. Кобржицький, З. Гончарова, Н. Слободян, О. Сталінський,, Г. Ісупов, О. Поспєлов та ін. суттєво зміцнили творчий склад театру. Для участі в окремих виставах запрошувалися народні артисти СРСР І.Козловський, Б. Гмиря, З. Гайдай, М. Литвиненко–Вольгемут, І.Паторжинський. У сторіччя від дня народження (1956 р.) великого українського письменника Івана Франка, театрові присвоєно його ім'я. У двохтисячному році, в ході святкування 100-річчя театру, на просьбу творчої інтелегенції Львова, театр Указом Президента України переіменовано на театр імені Соломії Крушельницької. Львівський театр опери та балету ім. С. Крушельницької – складний творчий організм, в якому понад 500 осіб об"єднані спільною метою, але професійно поділені на цехи і колективи: Симфонічний оркестр - 90 Солісти опери – 50 Хор – 60 Балетна трупа – 60 . Театр опери та балету у 2000 році був наповнений визначними творчими подіями, виступами видатних митців нашого часу до столітнього ювілею театру, з яким його вітали Президент України Л. Д. Кучма, Голова Верховної Ради України І. С. Плющ, Прем'єр – Міністр України В. А. Ющенко. Надійшли також вітання від Папи Римського Отця Івана Павла ІІ і Папського нунція. На адресу ювіляра надійшли привітання від театрів США, Польщі, Ізраїля, Німеччини, Австрії, Японії та багатьох інших країн. 20 жовтня на честь 100-річчя театру проведено ювілейний творчий звіт на сцені Національеної опери України. Показано прем"єру року – оперу "Набукко" Д. Верді, а також Гала – концерт силами митців львівського театру. Великим творчим здобутком театру є постановка опери "Мойсей" М. Скорика. Ідея постановки опери "Мойсей" на львівській сцені виникла напередодні 100-річчя Театру. Автори задуму – директор театру Тадей Едер та голова організаційного комітету з відзначення свята Валерій Калинюк – свою думку висловили українським митцям – композитору Мирославові Скорику та поету Богданові Стельмаху. Так поема "Мойсей" геніального українського письменника і філософа І. Франка надихнула всіх до праці. Знаменним було те, що прем"єра опери відбулася в дні візиту Святійшого Отця Івана Павла ІІ в Україну. Ця тема, ця опера і цей театр були вибрані його святістю Папою Іваном Павлом ІІ, отримали не тільки його благословення, а також фінансову підтримку. Опера "Мойсей" широко висвітлювалася пресою: "Мойсей" глядачам сподобався…Окрім сценічної постановки, ще до прем"єри було зроблено аудіо- та відеозаписи, знято телефільм про те, як створювалася опера, а також випущено прекрасний буклет…" "Експрес" 26.06.2001 р. "… яка сценографія! Тадей і Михайло Риндзаки, продовжуючи знайдене в "Набукко", піднеслися до високої образності, їхня пустеля – то тернистий шлях народу…" "Високий замок" 25.06.2001 р. "… Поема, написана Іваном Франком 1905 р., набула особливої актуальності сьогодні, коли ідеї поета – демократа про кращу долю свого народу і образ жертовного його вождя особливо своєчасні…" "Урядовий кур"єр" 23.06.2001 р. "Мойсей" Мирослава Скорика демократичний і мелодичний". "Молода Галичина" 21.06.2001 р.

Архікафедра́льна бази́ліка Успі́ння Пресвято́ї Ді́ви Марі́ї або Лати́нський кафедра́льний собо́р — католицькa базиліка, головний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької Церкви на Кафедральній площі у Львові, Україна. Пам'ятка сакральної архітектури XIV—XVIII століття.Собор збудований з кам'яних блоків міоценового літотамнієвого вапняку і вапнистого пісковику, які добувались в каменоломнях в околицях тодішнього Львова. Будівля собору трьохнефна, зального типу, з витягнутою граненою апсидою. Довжина будівлі 67 м, ширина — 23 м. Основний простір майже кубічний, але навколо собору прибудовано багато каплиць і капличок, через що загальний об'єм будівлі має складну конфігурацію. Готичну складову підкреслює високий шип даху. Дзвіниця на головному фасаді має барокове завершення і розташована асиметрично, бо другу дзвіницю недобудували. В інтер'єрі високі сніпчасті колони підтримують стрільчаті арки і склепіння з готичними нервюрами. Стіни і склепіння вкриті численними фресками.

Закарпаття — це єдина частина України, розташована за головним карпатським хребтом, яка входить до обсягу паннонського басейну, а тим самим єднає Україну з цією частиною Сер. Европи; сполучення з Україною полегшують численні карп. провали. З другого боку, уздовж півд. краю Карпат та р. Тиси (Мармароська котловина) проходить шлях, який в'яже Закарпаття із Словаччиною і Чехією на зах. та з Семигородом і Молдавією на сході. Таке переходове положення вплинуло на те, що Закарпаття входило впродовж ряду століть до складу держ. організму, що посів ядро паннонської низовини, — Угорщини, та сприяло схрещуванню на Закарпаття різних політ. і культ. впливів. Проте, Закарпаття не лежало на головних шляхах і було надто мале, щоб відіграти більшу ролю, і тому становило лише крайню провінцію Угорщини, в складі якої не творило навіть однієї адміністративної одиниці, але входило до складу ряду жуп (Мармарош, Уґоча, Берег, Унґ, Земплин, Шариш, Спиш), що простягалися ще далі на південь й обіймали частини угорської, словацької й румунської етнографічної території. До 1919 р. під Закарпаттям розуміємо лише ту частину Угорщини, в якій жили українці (тому поширена назва «Угорська Русь», «Угорська Україна»), а її межами були етнографічні межі з румунами й угорцями на півдні та словаками на заході; в цих етнографічних межах Закарпаття Обіймає 15 600 км².1919 p., після відділення Закарпаття від Угорщини, створено з основної частини Закарпаття окрему автономну країну в межах Чехо-Словаччини, т. зв. «Підкарпатську Русь» або «Карпатську Україну»; невелику частину Закарпаття, положену на південь від Тиси і в сточищі р. Вишевої (Мармарощина), приділено до Румунії, а зах. частину — Пряшівщину — до Словаччини. Проте до Карп. України прилучено вузьку смугу угорської етнографічної території з метою поширити її територіальну базу й увійти у володіння важливою повздовжньою залізницею (Кошиці — Чоп — Хуст— Рахів), що сполучала Закарпаття із рештою Чехо-Словаччини і з Румунією.Закарпаття має 580 км зал. шляхів (без вузькоколійних) і 2 740 автогужових шляхів з твердим покриттям (1955 p.).Найбільше значення мають тепер три поперечні зал. лінії, що зв'язують через карп. перевали — Ужоцький, Верецький і Татарський Закарпаття з усією Україною, натомість підрядне значення має повздовжня лінія (Пряшів — Чоп — Хуст — Рахів), що сполучає Закарпаття з зах. і 1920—45 pp. була головною магістраллю Закарпаття.Сильно збільшився автомобільний транспорт, який має на Закарпаття більше значення, ніж в ін. частинах України, і доповнює зал. мережу; найважливіші відтинки: Ужгород—Мукачеве—Берегове, магістраль Ужгород—Хуст—Ясіня; поперечні лінії: Ужгород—Ужок—Львів, Мукачеве—Свалява—Стрий—Львів, Хуст —Міжгір'я й ін.; повздовжні гірські шляхи: Перечин—Свалява, Нижні Ворота—Міжгір'я й ін.В цілому Закарпаття як економічний район має всеукраїнське значення, як країна, що дає поважні надвишки ліс. і деревообробної промисловості, вина, овочі, тютюн; невикористаними лишаються мінеральні джерела, які разом з мальовничою природою могли б стати підставою для значної кількості курортів і туристичного руху.Своєрідна краса природи Закарпаття, ще донедавна примітивний побут його населення, складні соціальні і культурні відносини цього краю знайшли відбиток в художній літературі українських і чужих авторів. З закарпатських письменників українською мовою про життя людей свого краю писав Томчаній Михайло Іванович (Томчані) (16 липня 1914 — 19 січня 1975) Збірка оповідань «Шовкова трава» (1950), «Оповідання» (1955), «На кордоні» (1962); повісті «Наша сім'я» (1953), «Терезка» (1957), „Готель «Солома»“ (1960), оповідання і повість «Скрипка — його молодість» (1968), романи «Жменяки» (1964), «Тихе містечко» (1969), «Брати» (1972). З чехів писали на закарпатські сюжети І. Ольбрахт (повість «Микола Шугай»), Закарпаття Кудєй («Гуцульська республіка»), з угорців — Д. Морваї («Село під полонинами»). Крім місцевих українських письменників, закарпатські мотиви виступають в О. Олеся, С. Черкасенка, В. Пачовського, В. Бірчака й ін. Після 1945 р. написано низку повістей з закарпатського життя авторами з інших українських земель (А. Турчинська, С. Скляренко) та росіянами (роман М. Тевельова «Свет ты наш, Верховина») й ін. Багато зусиль приклав до збереження самобутнього історичного центру древнього Ужгорода та утвердженню містобудівельної політики європейського рівня на Закарпатті архітектор-містобудівельник та художник-графік Томчаній Михайло Михайлович (Томчані) (9 листопада 1946). У 1980—1990 роках він був головним архітектором Ужгорода, а в 1990—1991 роках був першим головою створеного ним на Закарпатті «Товариства карпатських русинів» (В 1981 році з-поміж закарпатських архітекторів він вперше став членом Всесоюзної ради головних архітекторів міст та областей).Клімат Закарпаття помірковано-континентальний; завдяки Карпатам, що охороняють Закарпаття з півн., він тепліший від ін. частин України, положених в такій самій геогр. ширині. Клімат зокрема сприятливий на низовині й підгір'ї та дозволяє на культуру садів і винограду, а навіть деяких субтропічних рослин (температура Ужгороду на висоті 132 м: в січні —3,1°С; в липні +20,1 °C; 770 мм опадів); в горах клімат змінюється залежно від висоти (напр., Ясіння на висоті 652 м — в січні —7,7°С, в липні +16,9 °C, 1 030 мм опадів). Ще більше впливає висота на рослинність, яка поділяється на ряд смуг: лісостеп, рослинність на низовині, підгірська смуга до 400 м, нижча і вища смуга лісів та смуга полонин із субальпійською рослинністю (див. Карпати).Рекреаційні ресурси області становлять 5,2 % об'ємного і 5,1 % вартісного потенціалу природних ресурсів рекреації України. В їх комплексі 75 розвіданих і 38 занесених до Кадастру мінвод України типів мінеральних вод з дебітом 3,3 тис. м3 на добу, які є унікальними і відповідають водам типу «Шаянська», «Есентуки», «Боржомі» і за своїм хімічним складом і лікувальними властивостями не поступаються відомим водам Кавказу, Чехії, Польщі та Франції.

Замок Паланока́мок Пала́нок — замок у закарпатському місті Мукачеве. Унікальний зразок середньовічної фортифікаційної архітектури, з поєднанням різних стилів.У південно-західній частині Мукачева стоїть Мукачівський замок, один із найцінніших Історичних і воєнно-архітектурних пам'яток Закарпаття XIV-XVII століть. Замок розташований на горі вулканічного походження висотою 68 м і займає площу 13 930 кв.м. Точної дати заснування замку немає, але в документах, які датуються XI століттям, він уже згадується.З 1396 по 1414 року замком володів Подільський князь Федір Коріятович. Він значно розбудовує і укріплює замок, перетворює його у свою резиденцію. В цей же час у скелястій горі був вирубаний 75 метровий колодязь. Протягом XV-XVI століть замок знаходився в руках багатьох володарів, які проводять його розбудову і укріплення. В цей час в оборонній системі замку було 14 веж, а у верхній частині знаходився великий палац.В 1633 р. Мукачівській замок придбав Трансільванський князь Дєрдь І Ракоці з правом успадкування. Князі династії Ракоці перетворили замок в столицю свого князівства і володіли ним до 1711 року. Після смерті Дєрдя І Ракоці в 1648 р. його дружина Жужанна Лорантфі продовжує реконструкцію замку і споруджує ще дві тераси — Середню і Нижню, а також зовнішнє оборонне кільце. В 1649 р. в замку побували посланці гетьмана Богдана Хмельницького, які вели переговори з Дєрдем І Ракоці про спільні дії проти Польщі.З 1685 по 1688 р. замок переживає одну з найбільших облог, яку здійснили війська Австрійського імператора. Керувала обороною замку вдова князя Ференца І Ракоці Їлона Зріні. Після захоплення замку австрійці його реконструювали, що зробило його найсильнішою фортецею на сході Австрійської імперії.З 1703 по 1711 р. замок стає оплотом національно-визвольної війни угорського та всіх інших народів, що населяли цей край, проти австрійського гніту. Очолив війну син Їлони Зріні Ференц II Ракоці.Після поразки визвольної війни замок поступово втрачає своє стратегічне значення. У 1782 р. тут відкривається політична в'язниця Австрійської монархії, в якій протягом більше ніж 100 років перебувало понад 20 тисяч в'язнів. У липні 1847 року замок-в'язницю відвідав видатний угорський поет Шандор Петефі. У 1896 р. в'язниця в замку була ліквідована в честь тисячоліття приходу угрів у Європу, але фактично в'язниця продовжувала функціонувати до 1903 р. Найвідомішим в'язнем фортеці був російський революціонер Бакунін. У 1897 р. Паланок викупило міністерство юстиції Австро-Угорщини. Замок поступово приходив в занепад та руйнувався.У період Чехословацької республіки /1919-1938 роки/ в замку були розташовані військові частини. Під час Другої світової війни замок займають угорські війська. Після визволення у 1944 році та возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною в замку знаходилось профтехучилище. Нині в Мукачівському замку розміщений історичний музей.15 квітня 2009 Верховна Рада України ухвалила постанову «Про заходи щодо збереження пам’ятки культурної спадщини замку «Паланок»[1], в якій:рекомендовано Генеральній прокуратурі здійснити перевірку законності рішень Мукачівської міськради щодо передачі замку «Паланок» до комунальної власності та вжити відповідних заходів прокурорського реагуванняКабміну рекомендовано розробити в установленому порядку заходи зі створення державного історико-архітектурного заповідника «Замок «Паланок» з віднесенням його до сфери управління Міністерства культури і туризму та обов’язково визначити необхідне фінансування для утримання замку.ЛегендаЛегенда розповідає про появу колодязя. Коли в ньому виникла потреба, то князь наказав копати колодязь. Як довго не рили колодязь, все ніяк не могли дістатися до води. Щодня чуючи одну й ту ж саму фразу: «Пресвітлий княже, води немає». Корятович все більше не вірив, що його можна буде викопати. Аж якось одного дня до князя прийшов чорт і запропонував угоду: мішок золота в обмін за заповнення колодязя водою. Але виявилося, що грошей у казні немає, тож князь не може заплатити нечистому. Князь пропонував душу, але той відмовився, вимагаючи грошей. Один з вірних лицарів Корятовича, підслухавши розмову князя з чортом, запропонував йому обдурити того: «Федоре, мішок золота не обов’язково має бути великий: маленький – теж мішок». Вкинувши у мішок дві останні золоті монети, його віддали чорту, а той, страшенно обурившись, заявив: «Все рівно води не питимете», і з цими словами стрибнув у колодязя. З того часу з глибин колодязя кожного вечора чути, як на дні виє чорт від того, що його обдурили…

Гове́рла — найвища вершина Українських Карпат і найвища точка України, висота 2061 м. Розташована у Рахівському районі на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей на масиві Чорногора.Має конусоподібну форму. На схилах — форми плейстоценового заледеніння, каменепади. Бувають снігові лавини. Складається з пісковиків і конгломератів. Вкрита альпійськими луками, чагарниковими пустищами, подекуди — кам'яні осипи. Біля підніжжя — один з витоків Пруту, водоспад. Розташована у межах охоронної зони Карпатського заповідника.Говерла є одним із символів України. Існує традиція підняття на вершині Говерли українського національного і нині державного Прапора України в день прийняття Декларації про державний суверенітет України - 16 липня.


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.




Коментарі [0]
Коментар:
Захисний код:
Авторизація
Електронна пошта:
Пароль:
Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь.
Ви можете увійти під своїм акаунтом Facebook
Facebook