Важливість мати вибір. На прикладі поїздки в Румунію.

Нещодавно я повернувся з шаленої поїздочки Румунією, де трапилося дуже багато приємних, і не зовсім, пригод.

Ця подорож видалася напрочуд повчальною і змусила добре переглянути політику моїх мандрів.

В цьому пості про хороше. Про те, що маючи вибір, людина завжди здатна керувати своїми окремими діями, а також налаштувати своє ціле життя, як цього забажає.

А почалося все з того, що мій хороший товариш Сашко Лапшин, він же відомий мега тревел блогер Puerrtto, написав пост у своєму ЖЖ, з публічною офертою приєднатися до нього на 5 днів мандрівкою по Румунії.

Він ще той перець. Замість того, щоб напряму полетіли з Тель-Авіву в Алмати, вирішив відвідати старого друга по армії, який наразі піднімає Трансільванську туристичну індустрію зі свого панціонатику в містечку Предеал.

На момент прочитання посту, я був десь між Маріуполем і Горлівкою, тобто в Донецьку. І, довго не думаючи, задзвонив Сашкові, щоб узгодити всі деталі.

До мене приєдналася моя дівчина Марта, яка заявила босу, що не піде на роботу в той тиждень. Загалом у Марти теж бурхливо розвиваються події на фронті найманої праці, але на все свій час.

*** всі наступні (окір двох останніх) фото не мої, а з посту Puerrtto, оскільки з нами тралилася одна пригода, про яку я розповім згодлом.

І ось вже за якихось два тижні ми всі затусили в Предеалі на віллі у Наома (той, що сліва).

Кілька слів про нього. Хлопчина служив у війську, потім працював високоплачуваним інженером на якісь ІТ компанії в Ізраїлі. Але згодом плюнув на все, купив будиночок в Трансільванських Альпах і кайфує від життя. Їздить на джипі по бездоріжжю, рибалить на форель, здійснює сходження на скелясті піки. Єдине, що його не влаштовує, це самотність. Наом мріє про дружину з України, тож вже найближчим часом ми чекаємо його в гостях.

На жаль погода нам не посприяла. Протягом одного паcмурного  і дощового дня ми обї’здили кілька трансільванських замків.

Замок у містечку Синайя
замок у містечку Бран

Далі хотіли виїхати з гір через Тарнсфагараський перевал (2034 м), що є однією з найвисокогірніших і найбільш мальовничих доріг Європи. Але не тут то було. Перевал, як виявився ще досі був заблокований снігом. Хмммм. Прямо, як у Гімалаях в Індії

Ну що ж, тоді їдемо іншою дорогою. Поїхали через всю Валахію, територія з найбільшою концентрацією циганського населення у світі. Бричка з конем там є типовим видом транспорту. Зрештою, як і у наших селах… 

Провінційна Валахія

Наступного дня добралися до мого давно омріяного місця – Iron Gate. Просто унікальне геополітична місцина. Тут величний Дунай протинає Карпати (так, ці самі Карпати, що і у нас). Його течія вже звужується до небаченої ширини – всього 220 метрів. Течія річки пришвидшується, а навколишні скелясті височезні обриви просто затамовують подих.

В цій частині русло найбільшої річки Центральної Європи формує природній кордон між Румунією та Сербією, куди власне ми планували потрапити, щоб пробити паспорти, оскільки перебували в Румунії транзитом.

***До слова, власники Шенгенських віз можуть транзитом відвідувати Румунію з часом перебування не довше, як 5 днів. Тому нам потрібно було просто перейти на Сербську сторону, поцілувати клямку митного посту і вернутися назад, щоб продовжити подорож…

Власне кордон знаходиться на вражаючій дамбі, яка сполучає два береги. На жаль нас не пустили у Сербію, пояснюючи це тим, що ми виїжджаємо із Євросоюзу на орендованій машині, з метою збуту її у сусідньому Косово.

Хмммм… Ну що ж. Тоді поїхали в Болгарію на паромну переправу неподалік.

Далі буде…