Гур Емір. Усипальниця Тамерлана


У Самарканді є багато історичних пам'яток, проте особливе місце серед них займає мовзолей великого азійського полководця Тамерлана - шедевр архітектури і історична пам'ятка всесвітнього значення - Гур Емір. Це місце є священним для багатьох мусульман. 

Мовзолей збудував у 1404 році онук Тамерлана Угулбек. Тепер там знаходяться могили Тамерлана, двох його синів та кількох онуків. Крім того, поруч з Тамерланом похований його наставник і вчитель - Мір Саїд Барака.

Тамерланом завойовника Тимура називали європейці, в Азії ж всі називали його "залізом" (з монгольської) - Тимуром.

Між 1360 та 1450 роками імперія, створена завоюваннями Тамерлана та його нащадків, простягалася на величезній територій, від Середземного моря на заході, до Делі на сходу, і від Кавказу і Аральського моря на півночі, до Перської затоки і Індійського океану на півдні. 

Протягом тривалої і буремної своєї історії усипальниця часто руйнувалася, проте завжди відбудовувалася, востаннє - в радянські часи, коли було повністю відновлено глазуровану мозаїку зовні і в середині мовзолею.

Гур Емір - місце паломництва туристів з усього світу. Тому, найкраще приходити сюди зранку, близько 7-ї. До того ж, за словами одного з працівників цього архітектурного музею, саме в цей час можна побачити унікальне явище - падіння сонячних променів на нефритовий надгробний камінь Тамерлана. Завжди темний, аж чорний нефрит набуває тоді прекрасного, темно-смарагдового кольору.

Сонячні промені освітлюють надгробний камінь Тамерлана один раз на добу

Мені пощастило почути тут молитву одного літнього чоловіка біля надгробків, Він присів на лавку і затягнув монотонний, проте мелодійний спів. Спів, що викликав відчуття присутності таємничої сили і "мурашок" на шиї...

Вигляд куполу мовзолею зсередини

Звісно, таке місце не може обійтися без легенд.

За однією з них, у 1740 році один з перських воєначальників вивіз нефритовий надгробок Тамерлана, аби зробити його сходинкою перед своїм троном. Одразу після того на нього посипалися нещастя. Камінь повезли назад в Самарканд, проте по дорозі він розколовся.

Інша легенда значно пізніша, з радянських часів. Її розповів один з працівників музею. За його словами, навесні 1941 році в мовзолеї працювала група радянських вчених. Вони потривожили камінь, дослідили рештки людини, що виявилася там похованою, змогли відтворити риси обличчя Тамерлана... А ще в могилі була знайдена записка із застереженням, що тих, хто потривожить спокій великого полководця, чекає невдовзі страшна і руйнівна біда. Невдовзі після того, 22 червня 1941 року гітлерівські війська напали  на Радянський Союз, розпочавши найжахливішу бійню всіх часів і народів.

Зараз нефритовий надгробок ніхто не тривожить, глазурована блакитно-синя мозаїка будівлі сяє на сонці, а навколо ростуть шовковиці...

Фото автора