Темна сторона Кам'янця-Подільського

Це місто поцупило моє серце майже 10 років тому і з тих пір не відпускає... :)

Монументальні мури і затишні вулички, медове повітря у квітні, коли зацвітає жовтим каньйон Смотрича і осінні дощі, що змушують бруківку блищати, ідеально чисті туристичні маршрути і п'янке вино руїн, зустрічі світанку на валах Нового Замку, обвалені, всіми забуті, сходи у парку і балансування над прірвою під час прогулянок по стінах...

І, звісно, інша, "темна" сторона цього старовинного міста. Нічна і тиха.

Хоч тут і досі немає традиції гуляння вечірнім містом, такої притаманної  Львову, Чернівцям, або Києву. Можливо, "аборигени", як це часто з ними трапляється, звикають щодня спостерігати одину і ту ж мозаїку бруківки, дзвіниці Ратуші і Домініканського костелу, а туристи з інших частин світу так втомлюються протягом дня, що на вечірнє місто їх банально не вистачає...

Порожні вулиці і тихий шепіт кроків, медове світло ліхтарів, шелест привидів, каміння на дотик,  закинуті будівлі, скрип петель якихось древніх воріт, дахи, таємничість, відчайдушні спроби заблукати... 

Такі вечори і ночі у Кам'янець приходять разом з теплими днями, в середині квітня, і повільно ховаються за першими осінніми мряками, після того, як опаде листя з кленів на Вірменському бастіоні, що навпроти Старої Фортеці.


Практичні поради :)

- не бійтеся :)

- з даху завжди можна побачити більше, ніж з землі

- звертайте у темні бокові вулички, на звивисті стежки

- якщо бачите стіну - підійміться на неї (обережно!)

- кожна закинута будівля може виявитися скарбницею

- якщо кудись не можна увійти через головний вхід - пошукайте збоку, або залізьте через вікно :)

Фото автора