Цмінда Самеба в Ґерґеті. Дорога до храму у небі

Багато сотень років ця церква першою зустрічала гостей Грузії з північного боку. Розташований неподалік від російського кордону, поруч з Військово-Грузинською дорогою над містечком Степанцмінда і селом Ґерґеті, високо на горі (2170 м над рівнем моря), храм Цмінда Самеба (Святої Трійці) здається літаючим замком, відголоском казкових історій дитинства.

Цмінда Самеба в Ґерґеті - найстаріший грузинський храм Святої Трійці

У час, коли з долини річки Терґі (Терек) здіймаються тумани, чи коли хмари, втомившись триматися за льодовики Казбека, опускаються низько, церква здається примарною тінню, що так і кличе до себе - не бійся, давай, підіймись, випробуй свою віру...   

І жінки з Степанцмінда та Ґерґеті щонеділі пішки підіймаються на гору, аби відвідати богослужіння. Їм свою віру випробовувати не потрібно: коли в 1988 році радянська влада збудувала підйомник з Степанцмінди до храму, обурені місцеві жителі, вважаючи, що це шкодить святині,  зруйнували його...

До речі, слово "цмінда" ("святий", "святого") у власних назвах зустрічатиметься в Грузії дуже часто.

Інша назва церкви - Gergetitrinity - розрахована на англомовних туристів з усього світу, яких сюди з кожним роком приїздить все більше. 

Такі туристичні вказівники стоять по всій Грузії, навіть у найвіддаленіших місцях

Храм Цмінда Самеба в Ґерґеті збудували в XIV ст. поруч знайсхіднішим п'ятитисячником Кавказу - Казбеґі. У світі не так багато є церков та інших будівель, побудованих так високо у горах. Найближчий український аналог - обсерваторія часів Австро-Угорської імперії на Чорногірському хребті в Карпатах. От тільки храм в Ґерґеті діючий і до нього можна дістатися на авто. :)

Ґерґетіс Цмінда Самеба і Казбеґі (Мкінвар-цвері) - навіки разом

Подорожуючи автостопом, перш ніж підійматися до храму в небі, ліпше залишити важкі наплечники внизу, наприклад у кафешці біля мосту через Терґі, чи у будь якому іншому місці. Як показав досвід двох подорожей по Грузії, речі можна залишити без догляду прямо на вулиці, адже злочинності тут майже немає і грузини з того дуже горді. Проте, гроші і документи таки ліпше взяти з собою. ;)

Довга дорога в небо крізь село Ґерґеті

Непогано б також прихопити в дорогу воду і невеличкий перекус, аби піднявшись до храму можна було поїсти - на такій висоті їжа набуває надзвичайних смакових властивостей і сама проситься до рота. :)

На вказівникові біля мосту пишуть, що до храму 6,4 км. На авто вона долається за 25-30 хвилин. Можливо, якщо заплатити 25 ларі і поїхати на таксі, котрих на центральній площі Степанцмінда дофіга і трошки, то так воно і буде. Але у пішій мандрівці є свої переваги - чисте повітря, цілющі фізичні навантаження, тарапевтичне випробування для душі і тіла. :)

Ґерґеті і Степанцмінда зі стежки до Цмінда Самеба

Без особливого напрягу, якщо не забувати "зрізати" дорогу по стежках, пійдйом з Степанцмінди до церки займе близько години. Часто біля стежки сидять всілякі польські туристи, озброєні трекінговими палицями - певно не можуть надихатися лікувальним повітрям кавказьких гір. :) 

Казбеґі - найвища вершина східного Кавказу (5033 м)

Піднявшись на гору, де віками стоїть велична церква Святої Трійці, хочеться розірватися, бо саме тут пролягає шлях тих, хто обрав собі сходження на Казбеґі. 

Біля церкви ж  - пасуться ґерґетські корови, бігають молоді коні, тусують туристи. Життя вирує.

У церкві живуть і працюють кілька монахів, часом вони виходять, аби гаркнути на туристів, що лізуть на недобудовану платформу поруч з храмом, або люб'язно розповідають відвідувачам якісь історії.

Наприклад, про хрест святої Ніно, який переховували в Цмінда Самеба під час Грузинсько-перської війни в XVIII ст. За християнськими переказами, Божа Матір, перед тим як відправити святу Ніно хрестити Грузію, вручила їй сплетений з виноградної лози хрест. Цей хрест дещо відрізняється за формою від усіх християнських хрестів: його поперечка ніби переламана посередині, обидва її кінці скошені вниз під невеликим кутом.

Перед входом на територію храму табличка попереджає про те, що фотографувати в храмі заборонено, проте, не зрозуміло, чи можна це робити зовні, тож я робив це крадькома, побоюючись харизматичних грузинських монахів.

У грузинських будівників церков був особливий талант будувати храми в місцях, де краса природи перехоплює подих. Всі ці монументальні споруди стали частиною Кавказу, постали з каміння, що мільйони років разом з цими горами зростало. 

В Цмінда Самеба над Ґерґеті особливо відчувається сила віри тих, хто будував цю церкву. Найскептичніші відвідувачі можуть почути в такому храмі шелест тисяч молитов, що віками читалися тут.

Можна побачити або уявити, як священники сидять на кам'яних мурах, дивлячись угору - на Казбеґі, або частіше - вниз - на Ґерґеті і Степанцмінда, де живуть люди, душі яких вони прагнуть врятувати своїм служінням...

У таких місцях я, агностик, теж стаю віруючим. Вірю у віру і щирість цих простих людей.

У те, що душі богів і героїв живуть в таких місцях і приходять до людей у сни.

Фото автора