По-русски
Українською
Погода:
  • Курси валют: USD 11.5   EUR 15.7
  • Пальне: A92 10.53   A95 10.90   ДП 9.74

Leopolis Grand Prix
27-29 червня у Львові відбудеться найбільша автомобільна подія України та Центральної Європи.
nashelito: архів
Виберіть проміжок часу, за який Ви хочете подивитись записи в блогах

Хмара тегів
jazz Jazz Koktebel Іркутськ Іссик-Куль Ґерґеті Ґерґеті Трініті Абхазія автостоп Ананурі Ангара Арагві Арка Дружби Ахалхалакі Білорусь Байкал Боржава буддизм Бурхан Бурятія Бухара Військово-Грузинська дорога вірмени Ваніс Квабебі Вардзія Великий Шовковий Шлях Верхній Ларс вино гори греки Грузія Гур Емір джаз Джварі дорога Жинвалі Жинвальське водосховище законодавство залізниця Кавказ Казахстан Казбеґі Кам'янець-Подільський караван-сарай Карпати КБЖД Киргизстан книги Коктебель кордон Крим Кумурдо Ліствянка література лобіані Львів мінарет міст Міст Миру Мале Море Малий Кавказ мандри маршрут медресе Мейдана Метехі мечеть мис митниця мовзолей монастир монахи море мотаня Мткварі Мцхета Ніноцмінда ніч навпростець напівпустеля Нарікала озеро Ольхон остріа Ош Південна Осетія пішки Паравані плов полонина пором Порт Байкал прикордонний перехід прогулянки Регістан Російська Імперія Російська Федерація Росія руїни Сіоні Сакартвело Сакгамо Самарканд Светіцховелі Свецісховелі свята Ніно Середня Азія Сибір скарб Степанцмінда таємниця Тамерлан Ташкент Тбілісі Тимур Тмоґві Тоба-Варчхілі трекінг Тсхрацкаро тунель Тянь-Шань Угулбек Узбекистан Україна фестиваль фортеця Форум Видавців фото Хіва хінкалі хачапурі Хертвісі Хобой Ходжа Насреддін храм храми Хрестовий перевал християнство Хужир Цалка цариця Тамара церква Цмінда Самеба шаманізм Шаманка Шердор
AutoTravel у соціальних мережах


Свой первый холодильник мы с женой купили в магазине Комплект, находится в Одессе, нам понравился этот магазин.

В онлайн магазине оборудоваия stocktools.ru есть все. От ручного инструмента, до мощных лодочных моторов.
 

Вардзія. Печерне місто у хмарах

23 березня 2012, 15:02

У південно-західному куточку Грузії, поруч з вірменським та турецьким кордонами, на лівому березі річки Мткварі розташувався велетенський печерний монастирський комплекс XII-XIII cт.ст. з гарною назвою - Вардзія...

Вардзія складається з більш як 600 різноманітних печер

У часи Золотого Віку Грузії (1000-1236 р.р.), Вардзія, побудована на межі XII-XIII cт.ст. правителем Грузії Георгієм ІІІ та його донькою - легендарною царицею Тамарою, була цілим містом-фортецею.

Розташований у стратегічно важливому місці, в ущелині річки Мткварі, цей монастир-фортеця допомагав захищати грузинську державу від нападів іранців та турків з півдня.

Повністю схована у скелях, ніби казкова Морія з "Володаря перстнів"  Толкіна, Вардзія мала лиш декілька виходів на поверхню - таємних тунелів, через які могли раптово виходити великі озброєні загони захисників фортеці.

Вхід у печерне "царство" Вардзії

У часи розквіту цей печерно-монастирський комплекс був значно більшим. На жаль, після землетрусу у 1283 році, величезний шмат скелі, разом із більшістю печерних приміщень, відламався і впав в долину Мткварі. 

Проте, у світі мало печерних міст виглядають так вражаюче і неповторно, як сучасна Вардзія.

Печери Вардзії використовувалися для різноманітних цілей. Тут були житлові келії, бані, церкви, дзвіниці, бібліотеки, таємні ходи, комори, тощо.

Зараз Вардзія - далекий куточок країни.  Зовсім не так було в часи цариці Тамари, коли тут проходив основний торговий шлях і сама цариця проводжала звідси війська в похід на турків-сельджуків...

В 1551 та 1571 роках, після нападів персів та турків, відповідно, діяльність монастирського комплексу припинилася - турки живцем спалили всіх монахів, які не встигли втекти, прямо у храмі монастиря. За іронією долі, тільки це й врятувало його унікальні старовинні фрески - вони збереглися завдяки товстому шару кіптяви на стінах...

Тільки після російсько-турецької війни у XIX ст. монастир почав відроджуватися.

На що дивитися?

Вхід у Вардзію платний і коштує 3 ларі (~15 грн), взяти квитки наполегливо рекомендують працівники каси на початку стежки, яка веде до печер. :)

З правого берега Мткварі, від траси, Вардзія виглядає як великий шмат "російського" сиру, тільки сірого кольору. :)

Печерно-монастирський комплекс Вардзія  має близько кілометра у довжину, 8 поверхів у висоту і 50 метрів вглиб, без врахування всіляких потаємних ходів, яких там дуже багато. У печерах, на сходах і в переходах, в тунелях і залах можна зустріти монахів, адже у Вардзії є діючий монастир, куди, щоправда, особливо не запрошують... :)

В межах комплексу також є діючий храм з фресками, на одній з яких зображена цариця Тамара, більшість сходів мають поручні і огорожі, є джерело з питною водою і навіть електричне освітлення.

З найвищого рівня печер долина Мткварі виглядає дуже мальовничо, важко навіть уявити, якими стають люди, які живуть посеред такої краси все життя.

Звідти ж можна потрапити у печерні ходи, які освітлені електричними лампочками і спускаються вглиб скелі. Під час тривалого спуску зовсім втрачається відчуття часу і з'являється тінь якогось химерного страху - десь так і почувалися Фродо і компанія, коли входили в Морію... :)

Печерні ходи закінчуються на одному з нижчих рівнів, поруч з головним храмом Вардзії, тим самим, де колись спалювали монахів турки...

Як доїхати?

Їхати у Вардзію з Тбілісі на авто найкраще через Боржомі - там дорога найкраща. Є інший шлях, південний, він коротший десь на 100 кілометрів, минає кілька перевалів і мальовничі озера Паравані та Сакгамо, розташовані на висоті більш як 2000 метрів над рівнем моря. Цю дорогу нещодавно відремонтували, але знайомі тбіліські грузини чомусь активно не радили нею користуватися, посилаючись на те, що там "невідомо що".

Наскільки мені вдалося зрозуміти, "невідомо що" - це, всього навсього, компактні міста проживання грузинських вірменів, через які ця дорога проходить - Ніноцмінда, Ахалкалакі... :)

Якщо поїхати автостопом цим шляхом - вдосталь наслухаєтеся нарікань з боку грузинів на вірменів, а збоку вірменів - на грузинів. Так і живуть, хоч і одні і інші - хороші, гостинні та привітні. 

Про автостоп: південна траса, через Цалку, Ніноцмінда та Ахалхалакі, не менш здоланна, як північна - через Горі та Боржомі. Авто там проїздить значно менше, але зупиняються вони частіше і беруть більш охоче.

Крім того, з Боржомі та Ахалхалакі у Вардзію часто ходять маршрутки. Зазвичай, вони чекають у Вардзії кілька годин на тих туристів, яких вони привезли. Тому "вписатися" у такі маршрутки буває складно, але цілком можливо. :)

Пішохідний екстрим

Їдучи автостопом через Ахалхалакі можна наважитися прийти у Вардзію пішки - за словами місцевих жителів - 5-6 кілометрів навпростець. Проте, на практиці, виходить кілометрів 12-13 по бездоріжжю і гірськими стежками. 

Для цього потрібно рухатися в бік села Кумурдо (у ньому можна подивитися на чудовий храм без купола), а потім спуститися з гір в долину Мткварі. При цьому важливо не забувати розпитувати людей про дорогу, аби не заблукати. :)

Російську мову там знають погано, тому раджу вивчати мову жестів і більше грати в "крокодила" :))

*   *   *

Поруч з зупинкою, де виходять охочі подивитися на Вардзію туристи, стоїть кілька кафешок. Там за помірними цінами можна смачно поїсти та попити, і, віджартовуючись від привітних господарів, - хороше поговорити, подружитися з цілою зграєю місцевих псів, які потім всю ніч охоронятимуть вашого намета, якого можна поставити трохи далі вздовж течії, на березі Мткварі.

А зранку, вийшовши з намета, першою побачите химерну Вардзію, яка кутається в хмари...

Фото автора


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Теги: Грузія, Кавказ, монастир, монахи, Вардзія, цариця Тамара, Мткварі, автостоп




Коментарі [0]
Коментар:
Захисний код:
Авторизація
Електронна пошта:
Пароль:
Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь.
Ви можете увійти під своїм акаунтом Facebook
Facebook