По-русски
Українською
Погода:
  • Курси валют: USD 11.5   EUR 15.7
  • Пальне: A92 10.53   A95 10.90   ДП 9.74

Leopolis Grand Prix
27-29 червня у Львові відбудеться найбільша автомобільна подія України та Центральної Європи.
nashelito: архів
Виберіть проміжок часу, за який Ви хочете подивитись записи в блогах

Хмара тегів
jazz Jazz Koktebel Іркутськ Іссик-Куль Ґерґеті Ґерґеті Трініті Абхазія автостоп Ананурі Ангара Арагві Арка Дружби Ахалхалакі Білорусь Байкал Боржава буддизм Бурхан Бурятія Бухара Військово-Грузинська дорога вірмени Ваніс Квабебі Вардзія Великий Шовковий Шлях Верхній Ларс вино гори греки Грузія Гур Емір джаз Джварі дорога Жинвалі Жинвальське водосховище законодавство залізниця Кавказ Казахстан Казбеґі Кам'янець-Подільський караван-сарай Карпати КБЖД Киргизстан книги Коктебель кордон Крим Кумурдо Ліствянка література лобіані Львів мінарет міст Міст Миру Мале Море Малий Кавказ мандри маршрут медресе Мейдана Метехі мечеть мис митниця мовзолей монастир монахи море мотаня Мткварі Мцхета Ніноцмінда ніч навпростець напівпустеля Нарікала озеро Ольхон остріа Ош Південна Осетія пішки Паравані плов полонина пором Порт Байкал прикордонний перехід прогулянки Регістан Російська Імперія Російська Федерація Росія руїни Сіоні Сакартвело Сакгамо Самарканд Светіцховелі Свецісховелі свята Ніно Середня Азія Сибір скарб Степанцмінда таємниця Тамерлан Ташкент Тбілісі Тимур Тмоґві Тоба-Варчхілі трекінг Тсхрацкаро тунель Тянь-Шань Угулбек Узбекистан Україна фестиваль фортеця Форум Видавців фото Хіва хінкалі хачапурі Хертвісі Хобой Ходжа Насреддін храм храми Хрестовий перевал християнство Хужир Цалка цариця Тамара церква Цмінда Самеба шаманізм Шаманка Шердор
AutoTravel у соціальних мережах


Свой первый холодильник мы с женой купили в магазине Комплект, находится в Одессе, нам понравился этот магазин.

В онлайн магазине оборудоваия stocktools.ru есть все. От ручного инструмента, до мощных лодочных моторов.

Егріський хребет: від сванів до мегрелів

27 серпня 2012, 14:38

У моєму оточенні панують найрізноманітніші думки щодо того, чому я вже третій рік поспіль залишаю свою відпустку у маленькій кавказькій країні гостинних людей та мальовничих гір - чарівній Сакартвело. Найпопулярнішою серед них є версія: мене купили грузинські спецслужби, міністерство туризму і сам Саакашвілі особисто, аби потік гостей з України не тільки не вщухав, але й збільшувався. От я і стараюся, як можу :)

Перевал в гірській країні Тушеті. 2010 р.

У 2010 та 2011 роках Грузія постала переді мною у вигляді нескінченних автомобільних та не дуже шляхів, вечорами в Тбілісі, теплим, неначе чай, морем поблизу  Батумі, химерними і чудовими пастухами Тушеті, вірменським Півднем... Але було замало гір, гір, які займають більшість території Сакартвело, гір, які виплекали характер цього благородного народу.

*  *  *

Егріський хребет - найпівденнійший з хребтів Великого Кавказу. Він проходить паралельно до Головного Кавказького хребта, між річками Інгурі та Цхенісцкалі.

За всіма ознаками це міг бути "першопрохід". Готуючись до цієї мандрівки ми ніде не знайшли свідчень про те, що досі хтось проходив запланованим нами маршрутом. 

Ми збиралися прийти до високогірного озера Тоба-Варчхілі (Срібного озера) з протилежного від звичайних туристичних шляхів боку. 

Згідно мап Генштабу, у деяких місцях стежок або доріг не існувало в принципі. Та й ті, які були позначені, як виявилося згодом, теж не завжди співпадали з місцевістю.

*  *  *

Невдовзі Грузія стане значно ближчою для українців: наприкінці вересня в Кутаїсі почне літати WizzAir. Наші люди на радощах розкупили більшість квитків аж до квітня 2013 року. 

Але ми мусили летіти дорогим "Аеросвітом" в Батумі. Маленький аеропорт зустрічав нас о 4-й ранку привітними і симпатичними співробітницями паспортного контролю і хлопчаками у національному одязі, які пропонували скуштувати якісь солодощі, на кшталт пахлави.

Транспортна інфраструктура Грузії поки не встигає за якістю доріг, перший автобус з аеропорту до залізничного вокзалу в Махінджаурі вирушав аж о 7-й ранку, тож довелося користуватися послугами дорогих таксі ($ 40 за два авто від аеропорту до залізничного вокзалу).

Вокзал знаходиться поруч з пляжем, починав накрапати дощ. До нас підійшов місцевий полісмен і попросив не купатися в морі, якщо хвиля буде великою. А ще наказав звертатися у відділок у разі виникнення будь-яких питань і проблем.

Це той самий поліцейський відділок

Море виявилося теплим, аж гарячим і спокійним. І світилося. Це було схоже на купання посеред Чумацького Шляху. Ми чекали ранкової електрички до Кутаїсі і марили свіжим хачапурі.

Електричка з Махінджаурі вирушає о 7:30 і прибуває в Кутаїсі об 11:28. Не запізнюється. З наближенням до Кутаїсі по вагонах хождять продавці смаколиків. В одного дідуся за якихось 70 тетрі (~ 3,50 грн) я купив один з найсмачніших в моєму житті хачапурі.

В Кутаїсі - новий залізничний вокзал - скло і залізо, велика та світла будівля. Їдемо на центральний автовокзал. Він знаходиться на вул. Чавчавадзе (вона пронизує майже все місто), від залізничного до авто ходить прямий автобус за ціною 30 тетрі (~ 1,50 грн).

Автовокзал, як і 2 роки тому, являє собою величезну територію навколо напівзруйнованої будівлі. Це щось середнє між вокзалом і ринком, велелюдне і гамірне місце, поруч Mc'Donalds.

Ми вирушаємо на ринок у пошуках продуктів, якими вирішили затарюватися тут: сиру, родзинок, зелені, овочів, хліба. Доки поповнюємо запаси, знаходиться маршрутка, яка має відвезти нас на місце старту.

120 ларі (множимо на 5) за 2 год поїздки. Водій Давид готовий виїхати за нами у будь-яку точку Грузії. Цікаво, як майже буль-яка рейсова маршрутка тут за потреби перетворюється на таксі.

Їдучи в маршрутці вивчаємо мапу. Нам потрібен міст на річці Лахашурі неподалік від села Лентехі. Ми на території Сванеті, Нижньої, проте Сванеті, і тут я мушу зізнатися, що, таким чином, я побував в усіх регіонах Грузії. :)  

Купаємося у кам'яних ваннах Лахашурі, ночуємо на її березі і вирушаємо підкорювати гори. Бо тільки в горах всі рівні, тільки гори дають таке повне відчуття життя, що хочеться жити ще і ще.

"Духовні" і фактичні лідери мандрівки визначаються з напрямком

Перший день - це найважчі наплечники. Ми несемо з собою 15 літрів бензину для пальника, бо на висоті більше 2000 м не буде дерева, а отже - дров. Ми несемо з собою багато їжі, бо 12 днів будемо поза межами цивілізації. Дорога в'ється серпантином, поступово навколишні вкриті лісом гори, які здавалися такими високими від річки, опиняються нарівні з нами.

Часом стежка зникає, вона ще не один раз буде себе так поводити. Коли це стається, починаємо лізти напролом через бурелом і рододендронові хащі. Ох, рододендрон, - це щось особливе. Коли в якусь мить ми остаточно губимо стежку, рододендронові базники стають справжнім випробуванням, кущі чіпляються за наплечники, одяг, взуття, виривають з рук трекінгові палиці і ніяк не хочуть закінчуватися...

Навіть вибравшись з рододендронового пекла, ми декілька раз втрачаємо тверду стежку, звертаючи не туди і один раз повертаємося добряче назад, аби впіймати потрібний шлях. Проте, наші заступники на небесах не підводять, коли ніч підходить надто близько, за півкроку і півподиху, ми зупиняємося на галявині з чистою джерельною водою, над якою панує величне Дерево Душ. Ввечері над нами літають штрих-пунктиром світлячки. Засинаю з думками про ведмедів. Ніч шелестить дощем.

День другий починається гарною погодою, ми вже бачимо гори - скелясті вершини по лівому борту, бачимо ребро, по якому будемо підійматися ближче до камінних велетнів, які височать над нами, легко знаходимо дорогу. Після тривалого переходу знаходимо річку і не можемо побороти її спокусливого співу. Перше купання у кришталевій і прохолодній воді, прості нудистські радощі, відчуття чистоти і свіжості.

Але і тут нам дико щастить. За хвилину після того, як ми всі уже покупані розбираємо наплечники, нас наздоганяє загін сванів, з двома віслюками і кількома гвинтівками. Пастухи. Розповідають про ведмедів, розказують дорогу. До першого перевалу нам з ними по дорозі. 

Свани гостинні та охочі до спілкування

А на перевалі бачимо перший літник - дерев'яні будиночки, які заселяються пастухами між червнем та жовтнем. Саме тут вони живуть, доять корів, роблять казково смачний сир і місцевий різновид кисляка - мацоні. Дехто з моїх супутників уже готовий продати душу за цей кефір і продатися сванам в рабство, тому доводиться негайно залишати гостинне "караві" (так грузини називають "літники").

На перевалі зустрічаємо ще один літник. Тут людей не видно, тільки собаки старанно охороняють від чужинців дерев'яні хатки. 

Другий день виявляється напрочуд легкий та спокійний. Нас починають обступати гори, погода сонячна, але ми вже піднялися майже до 2000 м, тому не особливо спекотно. Насамкінець, після затяжного підйому, зупиняємося в улоговинці під однією з найвищих вершин Егріського хребта - Цекурі (3173 м).

Поруч річка, на схилах гір з'явилися сніжники. Надзвичайно гарно сідає за перевалом сонце. На півночі видніється смуга Сванетського хребта - ланцюжок вкритих снігом скелястих вершин.

Цього вечора небо засівають зорі, вони так близько, що обпікають брови та вії. До них можна торкатися і відчувати, як вони тихо дзвенять. Розглядаємо небо, шукаємо знайомі сузір'я. В місті такого неба немає. Ближче до півночі знову починається дощ. 

*  *  *

День третій починається з перевалу. Ми вже добряче вище за 2 тис метрів. Тут прохолодно і дмуть холодні вітри. Зробивши невелику перерву, щоб ми могли зібрати намети, дощ починається знову. Попереду в нас спуск по надзвичайно мальовничому хребту у долину.

Всі напрямки приголомшували вражаючою перспективою хребтів, вкритих лісами і альпійськими луками, снігом і скелями.

Стежка повільно збігає у долину разом із гребенем хребта - точно як було зображено на мапі. Залишалося дійти до межі лісу, де дорога мала повертати ліворуч і спускатися в долину, до річки.

Час від часу мусили зупинятися, адже вздовж стежки чорниці росли у таких розмірах та кількості, що оминати їх було б злочином.

Тим часом стежка все частіше збилася на якісь манівці, вела надто крутими спусками і, навіть, заводила в невеличці зарості (о ні!) рододендрону.

А потім зникла зовсім.

Межа лісу була вже поруч, ми бачили перші хвойні дерева попереду, за метрів 300-400. А ліворуч і праворуч з'явилися близькі до урвища слизькі схили. Йти можна було тільки вперед. Або назад. Та хіба часто хтось розглядає останній варіант? :)

Далі хребет заріс хащами. Рододендрон, ожина, якісь кущі, що не піддалися ідентифікації. Трекінгові палиці стали заважати, за кожен метр і сантиметр довелося боротися з цим своєрідним аналогом карпатського "жерепу". Ми продиралися крізь ці кущі там, де ходили хіба ведмеді. Дехто, навіть, стверджував, що бачив у кущах продукти життєдіяльності цих грізних лісових друзів...

Ці триста метрів до межі лісу ми долали години півтори або, навіть дві. Часом, з матюками. Хто був у шортах - подер ноги, хто був у фітболці - лікті.

Але всі сподівалися, що межа лісу, яка мала з'явитися ось-ось, буде нам порятунком. Карта і раніше прибріхувала, але стежка знаходилася кожного разу.

Але не цього разу.

Ми ще сподівалися спуститися по гребню хребта, та коли він став більше скидатися на прямовисне урвище, мусили звертати ліворуч і вниз. Там мала бути річка, літники, пістухи і корови, торовані стежки і сяка-така, за місцевими мірками "цивілізація".

Найважче було втриматися на ногах, кут нахилу спуску наближався до 45 градусів. можна було триматися за порослі мохом живі, або вже повалені дерева, за кущі і траву, опиратися на трекінгові палиці з усієї сили, з острахом спостерігаючи за тим, як вони вигинаються дугою і зловісно скриплять.

Можна було спускатися косогором, поміж дерев, або стрімкими і мокрими балками, де час від часу з'являлися потічки.

В якусь мить наша команда з 8 людей розбилася на два фронти, які почали паралельно спускатися двома різними берегами однієї балки. Дехто плюнув на "манери" і просто кидав попереду наплечника, бо йти з ним по такому схилові ставало майже неможливо...

Залишалося тільки сподіватися, що цей виснажливий спуск не закінчиться скелястим урвищем.

Далі буде.

Фото автора


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Теги: Грузія, фото, гори




Коментарі [1]
Коментар:
Захисний код:
Olesia Yedynak _ 28.08.2012 15:50
Неймовірно!!! Такої Грузії я ще не знаю! Дуже цікаво, а що ж було далі!!!;)
Авторизація
Електронна пошта:
Пароль:
Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь.
Ви можете увійти під своїм акаунтом Facebook
Facebook