І як тільки у фестивального люду виходить так багато не спати, чи так довго веселитися, або стільки пити і не падати з ніг?
В суботу зранку я ледве змусив себе виповзти з намета.

На подібних фестивалях починаєш втрачати зв'язок з реальністю. Ніч та день міняються калейдоскопічно. Музика, танці, море, люди зливаються в один суцільний потік, фонтан емоцій і відчуттів...

Вперше я збирався на Jazz Koktebel ще у далекому 2007. Та і потім, кожного наступного року я хотів, та, на жаль, ніяк не доходили до того руки. І ноги :)
Але у 2012, останньому році в календарі майя відкладати більше нема куди...