По-русски
Українською
Погода:
  • Курси валют: USD 11.5   EUR 15.7
  • Пальне: A92 10.53   A95 10.90   ДП 9.74
Мотоподорож 2013 - Дніпром до Байкалу
На початку червня 2013 року стартує чотиримісячна мотоекспедиція «Дніпром до Байкалу».

Партнери:





    

    

    

    

    

    

    

    

Більше про нас:

Написати нам: dnipromdobaykalu2013@gmail.com

"Вітаю вас, любі друзі, що люблять посидіти за чаркою пального!"

14 лютого 2013, 13:38

Вітаю! Не лякайтеся, це я! Так, той самий Дніпро-11, котрого затягнули в цю історію. Я насправді і гадки не мав, що моє тихе спокійне життя поміж сільських мишей, гавкоту псів та звуків іншої худоби обернеться для мене такою несподіванкою.

"Тут я зі своїми друзями. Я по центру, ліворуч - Юля, справа - Петро"

Передовсім трохи про себе. Народжений я, як і мій дід та прадід в Україні, в самісінькій її столиці - у місті Києві на Київському мотоциклетному заводі у 1991році. Відмінність моя від усіх звичних засобів мототранспорту така, що у мене не два колеса, а цілих три, ще й одне запасне. Дві голови, два циліндри. Серце моє має об’єм 649 сантиметрів кубічних, а потужність моя - аж 32 кінські сили. Від народження мав добру вагу - аж 335 кілограмів, і коли вже виріс, міг возити на собі аж 260 кілограмів.

Інженер-механік Іван Петрович, закручуючи останню гайку на моїх крилах, сказав про себе:

— Сподіваюся, хоч ти світ побачиш, не те, що я.

Далі товарняком мене відвезли на захід України, де я і був придбаним своїм новим власником Ігорем Васильовичем. Ігор Васильович, людина добра і чуйна, привіз мене додому з магазину «Сільські товари» і, покликавши сім’ю, сказав:

— Ось, дорогі мої, приймайте: тепер він наш, рідний!

Сім’я там спочатку щось вигукувала:

— …та шо ти, Ігоре, у нас же скрутно зараз, і їсти небагато…

А він каже їм у відповідь:

— Та ви не переймайтеся - харч свій відробляти на полі буде. Картоплю возити, в район з’їздити.

Так і вирішили. Роками ми з Ігорем їздили до поля, до ночі працювали він все примовляв:

— Бачиш, друже: оце є Україна, і вона вся наша! Вся, аж до краю!

А я все не наважувався запитати:

— Ігоре, а що там далі за краєм?

Все соромився. Боявся, щоб Ігор Васильович часом не подумав, що від нього піти хочу.

Їздили багато, але не поспішаючи. Та я і не хотів більше, максимум любив 85 кілометрів на годину ходити. Хоча Ігор Васильович інколи після риболовлі вдалої любив наввипередки побігати. Ну тут я вже не міг не похизуватися своїм ресурсом, і біг за вітром аж 110 кілометрів на годину, та не довго – дихання бракувало. Ігор Васильович мав своє прізвисько на селі: Ігор Риба. То все від надмірного захоплення риболовлею, а в нього це гарно вдавалося.

Одного разу був випадок: на селі жінка народжувала. То я, незважаючи ні на що, не шкодуючи ні гуми, ні трансмісії, біг із нею до лікарні із швидкістю 115 кілометрів за годину. Таки відвіз, таки встиг. Хлопчик народився у неї. Назвала Дмитриком. За кілька днів після тієї пробіжки мені щось стало кепсько. Певне, застудився, бо і погода не найкраща була. То Ігор Васильович зібрав колег з роботи, відмінних хірургів слюсарної справи, і спільними зусиллями вони витягли мене з ліжка. Діагноз тільки краєм вуха чув. Тихо йому казали, аби я не підслухав:

— Ігоре, ти зрозумій, що не протягне він довго. Треба капіталку робити.

Не розумів я, що то є «капіталка», аж поки під час однієї із поїздок до лісу восени щось не хруснуло в животі, і йти далі вже не міг, бо боліло. Ігор зумів тоді полагодити рану, але ненадовго. Казав колегії, яку знову скликав, що поршнева пішла.

На той час в селі тяжко було, мало хто вже працював, часи не прості для України, і грошей немає. Ігор Васильович часто заходив мене провідувати до сараю, відганяв мишей, говорив, що настануть кращі часи, і ми все полагодимо і знову будемо на рибалку їздити. Я хотів плакати, але не міг – сухо вже в моєму баку було, кепсько на серці.

З часом Ігор Васильович вже і не заходив. Кури шепотіли між собою, що наче продати мене задумав, але кому? І навіщо?!

То був ранок. Чи субота то була, чи неділя – не пам’ятаю. Щось мене розбудило. Щось загуркотіло біля подвір’я і сон, який тривав роками, розвіяло наче вітром під час бурі. Я прокинувся і прислухався. Хтось говорив.

—    Ну і де він?

—    Там.

—    Довго стоїть отак? Ну давайте, показуйте…

Світлими яскравими променями ранкового сонця осяяло мою комору і засліплений ним, я побачив лиш силует молодого чоловіка, котрий дивився на мене. Я відчув, що це точно не черговий лікар, і ніякі мікстури він мені давати наміру не має.

А далі все було якось, як в тумані. Спогади дитинства, КМЗ, перший батько, товарний потяг… Мене притягнули до якогось будинку на мотузці, причепленій до автомобіля. Хтось дивився, оглядав. Хвороба моя вже прогресувала: я був покритий іржею, мій двигун мав окис, і я часто втрачав свідомість. Мене розібрали і занесли до хати. Я лежав майже рік на підлозі, і біля мене постійно хтось ходив, висловлюючи свої плани щодо мене. Хто саме – я не бачив Але по кавалках фраз, що лунали, я здогадувався - це був мій новий власник. Пізніше я вже дізнався, що його звуть Петро.

Одного разу, коли в печі потріскували м’яким ритмом дрова, до хати завітала дівчина. То була кохана Петра. І вони вели довгу бесіду щодо мене. Петро казав, що він хоче повністю відреставрувати мене і подарувати мені нове життя. Ці слова мене вразили сильніше розряду запалювання, що йде до свічок. Я зрозумів – попереду мене чекає не просто одужання, а цілковита реінкарнація, переродження. Називайте, як хочете. Але я побачив світло у кінці тунелю.

Далі буде…


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.




Коментарі [7]
Коментар:
Захисний код:
Apple _ 17.02.2013 23:51
І що Петро тебе ніяк не назвав? Так і кличе як по паспорту – Дніпро 11, номер рами такий-то, уродженець м.Києва?))))
Ya_Dnipro _ 17.02.2013 15:38
Ігор Васильович страшенно любив ходити на закинуті озера поблизу військової бази, що розташована неподалік у лісі за селом
Apple _ 16.02.2013 20:33
І де ж то ти на рибу з Ігорем Васильовичом іздив?
Ya_Dnipro _ 15.02.2013 18:19
Привіт,друзі. Рідного від діда мало залишилося. Після великої депрессії, мені шось поміняло і характерів різних я дістав в спадок від оточення. Завтра їду на весілля то в понеділок продовжу. А зараз маю безліч справ.
faust _ 15.02.2013 00:09
)))
Пиши ще, друже Дніпро;)
Rail _ 14.02.2013 16:53
Супер! Что Сейчас у тебя неродное стоит кроме Бака И фары?
DaPix _ 14.02.2013 14:59
zajebisce!
Авторизація
Електронна пошта:
Пароль:
Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь.
Ви можете увійти під своїм акаунтом Facebook
Facebook