По-русски
Українською
Погода:
  • Курси валют: USD 11.5   EUR 15.7
  • Пальне: A92 10.53   A95 10.90   ДП 9.74
Мотоподорож 2013 - Дніпром до Байкалу
На початку червня 2013 року стартує чотиримісячна мотоекспедиція «Дніпром до Байкалу».

Партнери:





    

    

    

    

    

    

    

    

Більше про нас:

Написати нам: dnipromdobaykalu2013@gmail.com

І тут я побачив світло в кінці тунелю

5 березня 2013, 08:58

Довгі місяці стаціонару.

Зима була холодною. Лежачи на підлозі, закутаний у баранячу шубу, я інколи казав:

– Петре! Підкинь трохи дров, а то шось клапана зціпило.

Петро чемно виконував моє прохання, і вже за мить в хаті ставало тепліше і затишніше. Що поробиш – навіть Дніпро боїться холоду, бо кригою замерзає.

Так тривали дні, ночі і місяці. Петро ходив до роботи, збирав гроші на мою операцію. Радився зі мною, як буде краще, що зробити, що додати, а що навпаки відрізати. Погодили на тому, що залишуся в такому стані, яким мене створив мій батько КМЗ. Одне було в мене прохання. Хотілося передню вилку трохи кращу, от я і наважився з ним про це поговорити.

– Петре, послухай, тут така справа. Розумієш, країна наша вже не та, дороги вже не ті. Тяжко мені буде по цих розбитих, трясця його, коліям їздити. Зроби послугу – купи мені ричажну вилку, а я тобі доброю службою віддячу.

Петро задумався, адже така вилка коштує недешево. За чутками, коли ще був малий, дві тисячі гривень за неї на заводі просили. Так, дійсно, прохання було не з легких. Але Петро шось подумав, порадився з кимось… І одного дня сталося свято. Він, осяяний радістю, зайшов до хати з тим, чого я так прагнув.

– Ось, – каже, – знайшов! За п’ятсот гривень купив, в Інтернеті продавалася. Та це ж як задарма!

Це було свято! Пам’ятаю, Петро ввечері дещо втомлений прийшов і швидко ліг спати. Почалися довгі операційні дні. На вулиці вже пахло весняним повітрям, а я ще лежав  в операційній. Постійно Петро ходив стурбований і жалівся на попередніх моїх батьків. Закручуючи чергове кріплення на мені, він казав:

– Хто ж тебе такого на світ народив? Як же отаке дозволили затвердити!? Ну нічого, ми все поправимо. Хай знають наших. Як не вміють робити добре, то ми їх навчимо.

Мене смішили ці лайки Петрові, бо одразу згадувалися слова Миколи Цвєка з цеху зборки на КМЗ:

– Слухай, Олеже! Тобі коли останній раз зарплату платили? В грудні? А мені ще за травень не дали. То якого я тут маю щось та й робити?! Як не йде, ти його молотком: притреться, всядеться. Подумаєш! Хто купить, собі доробить. Маю я тут задурно горбатитися!

Гадаю, любі друзі, ви все зрозуміли.

Йшли місяці, і я потроху набував сили. Петро казав:

– Скоро вже карбюратори купимо, і тоді ти знову заспіваєш. Світ подивишся, але який світ!

Оце вже було цікаво! Хвилювання зростали щодня, бо близився той день, коли я буду знову їздити. І він скоро настав. В той день місцеві байкери сезон закривати вирішили. То вони так кажуть, коли на вулиці вже прохолодно, і ніхто не хоче їздити. А ми якраз в той день показали усім, хто чого вартий. Але це вже інша історія.


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.




Коментарі [1]
Коментар:
Захисний код:
Станіславушка _ 09.03.2013 17:18
Шикарно пишеш! Дуже приємно читається:)
Авторизація
Електронна пошта:
Пароль:
Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь.
Ви можете увійти під своїм акаунтом Facebook
Facebook