Стамбул і Рамадан

Стамбул це знову шось абсолютно інше - зовсім несхоже на будь-що,

бачене раніше, лише тисячі туристів скрізь виглядають однаково,

але поза тим, Стамбул - це ціла країна,

і хоч ми досить мало поподорожували по Туреччині,

дуже вже хотілось до Грузії доїхати,

відчувається катастрофічно велика відстань між Стамбулом і Туреччиною,

турки загалом спокійні і врівноважені, а Стамбул - ні,

рух на дорогах Стамбулу зовсім не такий як скрізь,

і нагадав хіба Албанію,

а ще ми потрапили в Стамбул в Рамадан.

коли всі вулиці заповнені щасливими мусульманами,

галявини - місця для пікніків,

і ми йшли через цвинтар, де також немає скорботи,

навколо свято, і цей фестивальний Стамбул не відпускає мене,

він сниться і з'являється картинками щодня,

ми побачили, можливо, 20-ту чи 50-ту частину Стамбулу,

не відвідали жодного музею і галереї,

але поспілкувались з людьми, поблукали в забитих районах і базарах,

до речі, щодо ринків.

вулиця, якою ми йшли від зупинки до місця, де ночували,

а ночували ми в угорки і полячки,

яка зраділа моїй наклейці ДаґаДана на ноуті, світ тісний йо,

і от ця вулиця, якою вони нас вели,

якою ми поверталися ввечері до них додому,

наступного ранку вся проїжджа частина перетворилася на базар,

і не лиша ця, найближча до нас вулиця, так штук 10, а може й більше

паралельних і перпендикулярних вулиць, усі вони перетворились

на один величезний турецький базар,

який є не лише купою товару абсолютно різного,

але ще і великим фестивалем голосів, які кричать з усіх усюд

про продукцію, яка в них мається, і це багатоголосся

найбагатше голосся, насправді, найдивовижніший хор,

з якого виокремити якісь слова просто неможливо