По-русски
Українською

Leopolis Grand Prix
27-29 июня во Львове состоится крупнейшее автомобильное событие Украины и Центральной Европы.
Калькулятор расхода топлива
  • Длина маршрута:
    Вид топлива:
    Средняя стоимость топлива:
    Расход топлива на 100 км:
  •   км
      

Хмара тегів
jazz Jazz Koktebel Іркутськ Іссик-Куль Ґерґеті Ґерґеті Трініті Абхазія автостоп Ананурі Ангара Арагві Арка Дружби Ахалхалакі Білорусь Байкал Боржава буддизм Бурхан Бурятія Бухара Військово-Грузинська дорога вірмени Ваніс Квабебі Вардзія Великий Шовковий Шлях Верхній Ларс вино гори греки Грузія Гур Емір джаз Джварі дорога Жинвалі Жинвальське водосховище законодавство залізниця Кавказ Казахстан Казбеґі Кам'янець-Подільський караван-сарай Карпати КБЖД Киргизстан книги Коктебель кордон Крим Кумурдо Ліствянка література лобіані Львів мінарет міст Міст Миру Мале Море Малий Кавказ мандри маршрут медресе Мейдана Метехі мечеть мис митниця мовзолей монастир монахи море мотаня Мткварі Мцхета Ніноцмінда ніч навпростець напівпустеля Нарікала озеро Ольхон остріа Ош Південна Осетія пішки Паравані плов полонина пором Порт Байкал прикордонний перехід прогулянки Регістан Російська Імперія Російська Федерація Росія руїни Сіоні Сакартвело Сакгамо Самарканд Светіцховелі Свецісховелі свята Ніно Середня Азія Сибір скарб Степанцмінда таємниця Тамерлан Ташкент Тбілісі Тимур Тмоґві Тоба-Варчхілі трекінг Тсхрацкаро тунель Тянь-Шань Угулбек Узбекистан Україна фестиваль фортеця Форум Видавців фото Хіва хінкалі хачапурі Хертвісі Хобой Ходжа Насреддін храм храми Хрестовий перевал християнство Хужир Цалка цариця Тамара церква Цмінда Самеба шаманізм Шаманка Шердор
AutoTravel в социальных сетях


Свой первый холодильник мы с женой купили в магазине Комплект, находится в Одессе, нам понравился этот магазин.

фитнес центр харьков

В онлайн магазине оборудоваия stocktools.ru есть все. От ручного инструмента, до мощных лодочных моторов.
Показать на карте:
СТО
АЗС
Гостиницы
Кафе
Места
Листвянка - Іркутськ - Хужир
1
Фото
Божевільні кольори Ольхону
 

Зараз на Байкалі зима. Озеро вкриває кількаметровий шар льоду. У березні він найміцніший, витримує не лише перегони на джипах, але й вагу вертольота. Кажуть, що зима на Байкалі схожа на казку, особливо навесні, коли глибоко у товщі льоду з'являються тріщини, створюючи химерні візерунки. Трохи пізніше лід почне рухатися, здіймаючись твердими і блискучими хвилями, утворюючи тороси - нагромадження уламків льоду. Є місця, де висота таких нагромаджень досягає 7 метрів, посеред них утворюються чудернацькі лабіринти і неземної краси льодові печери...


На жаль, я не бачив цього на власні очі, лише слухав серпневі оповіді місцевих жителів про красу зими розвісивши вуха, передивляючись фотоальбоми в сувенірних крамничках...


На щастя, я побачив Байкал тоді, коли він лагідний до гостей, дозволяє плавати у своїй воді, годує смачною свіжою рибкою, дзеркальним плесом зустрічає ранок; тоді, коли фарби шаленіють - між водою і небом, коли до ранку можна гуляти по пляжу босоніж, пропускаючи пісок між пальцями ніг...


Байкальське море - природнє чудо світу і здійснення мрій




Протилежний, східний берег Байкалу

Ліствянка


Знайомство з Байкальським морем можна розпочати з Ліствянки - невеликого населеного пункту на південно-західному узбережжі озера, біля гирла Ангари. Саме звідси розпочинаються більшість водних маршрутів по озеру. Тут є туристичні бази, санаторії, готелі, кемпінги, оглядові майданчики, виходи на короткі піші маршрути - все, що потрібно для щастя туристам. :)


В Ліствянці на пірсі завжди стоять вільні катери і яхти, які можна орендувати для прогулянки по воді. Крім того, звідси ходить пором в Порт Байкал - кінцеву станцію страшенно мальовничої Навколобайкальської залізниці (російською скор. КБЖД).




КБЖД славиться своїми тунелями, мостами і галерями, збудованими на початку ХХ ст.

Раніше КБЖД була частиною Транссибірської магістралі, проте, після затоплення в 1959 році частини залізниці вздовж Ангари, Навколобайкальська ділянка залізниці довжиною 84 кілометри стала тупиковою. 


Через свою виняткову красу, КБЖД дуже популярна серед туристів - по ній можна подорожувати на спеціальному туристичному потязі, винаймати самохідний вагон, або дрезину, йти пішки і, нарешті, проїхатися на легендарному улюбленцеві мандрівників - "мотані".




Машиніста "мотані" можна попросити зупинитися практично в будь якому місці

"Мотаня" ходить між Портом Байкал і Слюдянкою, двічі на добу, туди і назад, підвозячи продукти і найнеобхідніше місцевим жителям, допомагаючи туристам вибратися на КБЖД. Цей маленький потяг не лише зупиняється там, де попросять машиніста пасажири, але й, за чутками, "стопиться" з колій. Такий собі потяговий автостоп :)





На КБЖД завжди можна заночувати в наметі, воду сміливо можна зачерпуват и прямо з озера. Так само вистачає і дров, їх можна знайти на березі, біля води, або біля залізниці - туди вони падають зі скель.


Ближче до Порту Байкал вздовж КБЖД з'являються пляжі, на які люблять приїздити купатися ті, хто живе в готелях і пансіонатах Ліствянки.


Іркутськ


Між Ліствянкою та Іркутськом - 68 кілометрів. Дорога з гарним асфальтом і щільним рухом громадського транспорту. Проте, остання маршрутка на Іркутськ відправляється о 21:00.


Іркутськ чимось схожий на Санкт-Петербург. Мости, острови посеред Ангари, старовинні будівлі, церкви, набережна. Його будували декабристи, який засилали в Сибір. Вони не могли повернутися в столицю Російської Імперії, тож збудували собі Пітер тут.


На центральній алеї міста, біля муніципалітету, реалізовано цікавий проект - вздовж квітників встановлено десятки щитів із старовинними зображеннями будівель поряд з їх сучасним виглядом (якщо такий є).


Особливо вражаюче виглядає на фотографії Казанський собор - 60 метрів у висоту, визначна пам'ятка архітектури. Була. Цей храм був знищений радянської владою в 1930 році разом з сотнями інших. Громада Іркутська досі шукає кошти на його відновлення.


Залізничний вокзал в Іркутську обладнаний вай-фаєм, вірним другом всіляких блогерів-мандрівників. Щоправда, не безкоштовним. Аби скористатися чудодійними хвилями глобальної мережі потрібно оплатити перебування в залі підвищеного комфорту.


У місті є де погуляти і на що подивитися, його можна сходити вздовж і впоперек, як це зробив я, доки Байкал покликав до себе знову. :)


*   *   *


На КБЖД я дізнався про Ольхон - найбільший острів в байкальських водах - центр місцевого шаманізму, культове і страшенно гарне місце.


Від Іркутська до Ольхону - майже 300 км. Якщо їхати на авто - потрібно виплутувати з міста на Якутський тракт і їхати до Баяндая, в якому повернути праворуч і сподіватися, що не піде дощ. Останні десятки кілометрів перед поромною переправою минають по неймовірній дорозі класу Париж-Дакар. Асфальтна дорога досі прокладається, вічно ремонтується і т.д., тож кожен намагається прокласти свій шлях. Тому дорога до острова виглядає дуже містично - такий собі борхесівський сад стежок, що розбігаються в різні боки - таким чином, туристи з Іркутська роз'їжджаються, підшукуючи собі тихі і затишні місця для відпочинку вздовж західного узбережжя озера.


А нам своє робить. Тобто їхати з Іркутська на Ольхон автостопом. Для цього теж спершу потрібно вибратися на Якутський тракт. Після серії хитрих маніпуляцій з громадською думкою стає ясно, що потрібен автобус, будь який, що їде в той бік. Такий можна знайти біля центрального ринку - язик до Ольхона доведе. А потім на трасі знай - не лови гав - попутних автомобілів у той бік вистачає...


Острів Ольхон


Перед протокою Ольхонські Ворота - найвужчого місця між островом і материком щогодини ходить безкоштовний пором. Населений пункт на материкові, звідки рушаєш у бік Ольхона, чомусь називається МРС. Ну МРС то й МРС :) Ольхонські Ворота маєть кепську славу - у негоду тут небезпечно мандрувати по воді, хвилі зустрічаються в найнеочікуваніших комбінаціях, можуть перевернути невеликий катер.


Найбільший острів Байкалу має 72 кілометри у довжину і 15 - в ширину, у найширшому місці. Про асфальт тут можна тільки мріяти. Добре, що хоч електроенергія присутня - біля поромної переправи можна спостерігати, як вона по проводах вибирається з води і далі біжить по опорах вздовж дороги. :)





По Ольхону можна рухатися на "таксі" - це такі "рафіки", як у нас колись були авто "швидкої допомоги", або автостопом. Або пішки, звісно. Спершу я вибрав третій варіант і пішов не по дорозі, а понад скелями, там де у Ольхоні прорізало часом і водою такі собі трохи фйорди :)


Зрештою, якщо обирати варіант "пішки", треба бути готовим, що це буде довго. До "столиці" Ольхону - центрального поселення на острові, від переправи було не менше 40 кілометрів. Після 5 з них захотілося омуля гарячекопченого, покупатися у прохолодній воді, шепіт хвиль послухати...


Дорога до Хужиру - більш-менш, гравійна, вкатана, за відсутності дощу - цілком прийнятна. Якою вона стає після зливи - перевірити не встиг, бо зливи не було. Ну і слава Богу! :)


В одному місці біля дороги стояли п'ятеро тайців, яких я вже зустрічав на КБЖД. Вони доводили якомусь таксисту, що не мають грошей на оплату його послуг і вперто намагалися доїхати автостопом. Запитали мене англійською, куди я йду. Відповідаю - в Хужир. Дуже здивувалися :)


Я ж здивуватися не встиг - через 300 метрів мене підібрало одне з ольхонських "таксі", як пояснив мені водій доки ми їхали, його викликали до порому даремно, бо клієнтів не було. Він же мене потім познайомив в Хужирі з місцем, де я купував омуля за демпінговими цінами - по 30 рублів за рибку.


Хужир


Найбільше село Ольхону. Така собі "столиця" туризму і шаманізму. Тут можна знайти інтернет, магазини, турбази і пансіонати, тут є інформаційно-туристичний центр і можливістьт винайняти практично будь-який вид транспорту. :)


Поруч з Хужиром знаходиться священна Скеля-Шаманка - мис Бурхан. Скеля у воді, з'єднана з островом смужечкою землі - священне для шаманістів і всіх бурятів місце. 


Автомобільні мандрівники під'їжджають на автомобілях на гору, звідки до Шаманки - руков подати.





Біля Шаманки у лісочку, або біля пляжу можна встановити намети, автомобільні мандрівники заїжджають прямо туди на своїх транспортних засобах. Біля берега стоїть катер, який возить охочих на екскурсію вздовж берегів острова. В Хужирі є бані і навіть дискотека на вихідних. :)


Ввечері, коли всюдисущі японські туристи зникають з пейзажу, поруч з мисом Бурхан відчувається присутність таємничих і древніх сил - справжніх хазяїв цього прекрасного острова.


Ввечері, або зранку, коли сонце близьке до горизонту і тканина реальності тоншає, прадавні духи виходять на поверхню і танцюють у воді з сонячним промінням...




Мис Бурхан - священне для шаманістів місце

*   *   *


Справжні прибайкальські екстремали відправляються у піші мандрівки навколо озера, тривалістю в кілька місяців, через тайгу з ведмедями, у дикі й безлюдні північні гори, у пошуках нерпи або просвітлення. Іноземні мандрівнки, раз побачивши це чудо природи, повертаються у інші роки, продовжуючи вбирати у себе неймовірну красу місцевої природи, або випробовують характер у зимових мандрівках...


Літній Байкал - це Байкал "для чайників", Байкал спокійний і привітний, Байкал туристичний. Але такий, без якого не можна рухатися далі.


Доки у світі є ще стільки нехожених доріг не страшно подолати тисячі кілометрів, аби відчути життя по-іншому, страшно просидіти весь той час, коли можна було б мандрувати, вдома.


На Байкальському морі тисячі і тисячі місць вартих бути побаченими і відчутими, і мій шлях навколо нього тільки почався...




Фото автора

Тэги: Байкал, Іркутськ, Сибір, Ольхон, Хужир, КБЖД, Порт Байкал, Ліствянка





Комментарии [0]
Комментарий
Защитный код:
Авторизация
Электронная почта:
Пароль:
Запомнить меня на этом компьютере
Если вы новый читатель, пожалуйста, зарегистрируйтесь.
Вы можете войти под своим аккаунтом Facebook
Facebook