Джаз Коктебель, субота: Крим, давай до свіданія... :)

І як тільки у фестивального люду виходить так багато не спати, чи так довго веселитися, або стільки пити і не падати з ніг?

В суботу зранку я ледве змусив себе виповзти з намета. Тільки заради того, щоб встигнути у тепле та чисте ранкове море. У таборовому містечку з самого ранку вирує життя: хтось так само прокидається, хтось тільки повертається з цілодобової гулянки, хтось медитує, а оця дівчинка на фото, певно, чекає корабля з пурпуровими вітрилами... :)

Субота була останнім насиченим фестивальним днем, ввечері очікувався не менш грандіозний концерт, ніж був у п'ятницю: містична Катя Chilly, віртуозний норвежець Bjorn Berge, постапокаліптичні росіяни Zorge, артистична "Серебрянная свадьба" з Білорусі, епатажні британці The Tiger Lillies і, нарешті, гуляння аж до рання з Acid Cool.

Тим часом, фестиваль живе своїм життям. Хтось купається у морі, хтось дегустує продукти головного спонсора фестивалю з самого ранку, а простий міліціонер Костя стоїть біля намета "Мосігри" і протягом 5 годин поспіль розгадує всі їхні головоломки, одну за одною...

Трохи фестивального життя у фото:

Фото Катерини Аврамчук

У суботу вдень закінчила роботу безкоштовна сцена, простір перед якою поступово перетворився на філію нудистського пляжу.

Після Каті Chilly, у творчості якою особисто я можу вирізнити хіба її участь у записові пісні "Понад хмарами" разом з положинським, на головну сцену фестивалю вийшов Bjorn Berge з Норвегії і, практивно одразу, вразив публіку своєю віртуозною та майстерною грою на гітарі.

Пітерський гурт Zorge, який вийшов на сцену після виступу норвежського гітариста, пише музику про життя в постапокаліптичному просторі наших міст. Його лідер Євген Федоров (ворог Росії під №151 у списках тамтешньої "православної маладьожі"), який невдовзі з усією сім'єю перебирається у Тбілісі, під час ексклюзивного інтерв'ю АвтоТревел, сказав, що ця музика - це ніби аудіокнига про пригоди ліричного героя в різних місцях, містах та ситуаціях. Частина з цих пригод є невигаданими і були пережиті учасниками гурту. А ще музикант сказав, що з ним постійно трапляються якісь надзвичайні речі, як, наприклад, коли на цвинтарі у Празі він загадав бажання, засунувши записочку до надгробка відомого ребе, і воно збулося через 15 хв. І так відбувається постійно. Це він називає "швидко кармою". 

А потім Бєнька - солістка "Серебрянной свадьби" вчинила на сцені щось надзвичайне. Це було гарно і драйвово і страшенно емоційно - справжня вистава, яка мало не довела глядачів до екстазу. Потім музиканте охоче повернулися "на біс" і відіграли майже десяток вже відомих слухачам пісень, аж доки організатори фестивалю не "вигнали" цих чудових людей, щоб дати місце наступній команді.

Фото Катерини Аврамчук

The Tiger Lillies, які були хедлайнерами фесту, виглядали ще більш епатажно, але після вибухового виступу Бєньки і Ко не вразили. тобто вразили, трохи. Візуально :)

Фото Катерини Аврамчук

На їх виступі я не витримав і пішов спати, надто вже занудними здалися мені ці британці в клоунському гримі...

Були ще недільні концерти, але треба було рушати на Київ.

Люд поступово роз'їжджався, порожніли намети з їжею та питвом, море стало брудним.

Фест був чи ненаймасовішим і найбільш грамотно та якісно організованим з усіх, бачених мною до цього. І, зважаючи на те, що з віком мене все менше тягне їхати куди-небуть пофестивалити, на Jazz Koktebel повернутися, таки, хочеться. Тим більше, що організатори обіцяли зробити все можливе, аби у 2013 році в Коктебелі заграли справжній кубинський джаз...