По-русски
Українською
Погода:
  • Курсы валют: USD 11.5   EUR 15.7
  • Топливо: A92 10.53   A95 10.90   ДТ 9.74
Мотопутешествие 2013 - на Днепре к Байкалу
В начале июня 2013 стартует четырехмесячная мотоэкспедиция «На Днепре к Байкалу».

Партнеры:





    

    

    

    

    

    

    

    

Больше о нас:

Написать нам: dnipromdobaykalu2013@gmail.com

Перші враження мотомандрівника

2 июля 2013, 21:01

Старт, як і було заплановано, таки відбувся третього червня і шостого ми були вже в Києві.

Мотоцикл, вірний друг наш Дніпро, ніс нас на своїх трьох чимдуж до кордону з Росією. І в голові роїлося чимало думок про те, як воно, вперше перетинати кордон, та ще й на своєму транспорті.

Ось вже і Харків минув, залишилося 20 кілометрів… а ось і він, кордон. Ніколи не думав, що він саме такий. Ну що ж, документи в порядку, мотоцикл наче не кашляє, тому поволі за вказівними знаками збавляємо швидкість до 20-ти і рушаємо до смуги КПП. Зупиняємося, і нам якийсь вояка видає талон, який ми маємо зберегти. Невдовзі до нас підходять ще кілька прикордонників і розпочинається найцікавіше: Що? Звідки? Куди? Навіщо? І що везете? Ми показуємо усі колюще-режущі предмети і за вказівкою прикордонників рушаємо далі.  Ага, ледь не забув, в кофри особливо ніхто не зазирав. Так, чисто символічно відкрили, розповіли, що для чого призначено. Намагалися усім посміхатися. Далі починається черга. Ми поволі просуваємося до віконець, в яких нас також розпитують те, що і раніше….. і УРА! Український кордом минули, далі чекає за пару сотень  метрів російський. Там трохи складніше, бо треба вже довго стояти в черзі і заповнювати декларації. Прикордонники веселі і люб’язно з нами спілкуються. Усім цікаво, куди і навіщо ми їдемо. Цікаво, хтось мені колись розповідав, що на мотоциклі можна без черги. Брехня, скажу я вам. На кордоні є три пункти прийому громадян: для вантажівок, для легкових (туди ж і мотоцикли) і для пішоходів. І казки про те, що начебто мотоцикліст може заїхати без черги, об’їхавши усі автівки і прошмигнути повз усіх людей, що чекають на своє, йому вкрай не вдасться. Щонайменше дадуть тягла, щонайбільше за безпорядок дадуть адміністративну статтю. Так що стійте і не дуркуйте.

Ага, ледь не забув, майте при собі усі ксерокопії усіх ваших доумкентів в двох екземплярах. Ніхто вам ксерити на кордоні не буде, а копії з вас питатимуть. Тим паче вже було відчутно щось недобре перед кордоном, бо на трасі кілометрів так за 10 до КПП ми зустрічали море ларьків із метровими надписами «авто страховка , ксерокопии».  Ціни там самі розумієте які можуть бути. Ми ж копії робили в Харкові за копійки.

Уся загальна процедура перетину Україна-Росія через Харківський кордон зайняла в пообідню суботу близько півтори годити. І, о чудо, ми отримуємо останні печаті і, проїжджаючи останній шлагбаум, виїжджаємо на магістраль російської федерації.

Перше, що хочеться зауважити, це надмірна кількість вказівних знаків, які необхідно помічати і обов’язково дотримуватися усіх вимог правил дорожнього руху. Незважаючи навіть на те, що навколо поля або ліси.  По трасі в хаотичному порядку розміщенні камери спостереження, які обов’язково зафіксують ваше порушення і передадуть до найближчого поста ГИБДД. Так що вважайте. А там вже з вами ніхто панькатися не буде. Домовитися не вийде і не намагайтеся, і жартів тут не розуміють. Їхні ГИБДД кардинально відрізняються від нашого ДАІ.

Що ж, тепер кілька слів про дорогу. Хто казав, що в Росії немає доріг, тому око геть. В Росії дороги роблять цілодобово. Кожний кілометр дороги обслуговують десятки працівників дорожніх служб, які ретельно підстригають траву на узбіччях трас, навіть в найзадрипанішому селі. Саму ж трасу по можливості ремонтують, покриваючи асфальтом хорошого ґатунку.  Звісно, не всю трасу одразу ви побачите, наче у Берліні, вилизану і рівнесеньку.

Всьому свій час. Техніки достатньо і вона працює вдень і на очах водіїв, а не так як в Україні: вночі і так, щоб ніхто не бачив.

Ех, ненько, що ж ти така занедбана. Ночівлі для мото-мандрівника краще проводити подалі від населених пунктів, щоб уникати різного роду питань від місцевих. Ця порада стосується без виключення певне усіх пострадянських країн. Але таке, проїдемо - побачимо.

Саратов. Місто, яке в свій час брав Омелян Пугачов. Місто красиве, дійсно по-своєму оригінальне. Відвідайте парк слави і його оглядовий майданчик.

В Саратові ми обміняли гривню на долари. Без проблем, трохи із затримкою, нас прийняли до каси, навіть попри те, що в цей день був день незалежності Росії. Вітаємо! Працівники банків надзвичайно ввічливі та усміхнені. Дякуємо, панове, за ваші послуги. Сбербанк Росии - це основний банк серед небагатьох, який нормально функціонує.

Про бензин. Бензин є скрізь і всюди. Він дійсно дешевший, ніж в Україні, і якість його прийнятна. Тому велкам.

В містах Росії, де ми були, а це Вороніж та Саратов, інфраструктура дорожніх працівників досить розвинута. Слід знову ж таки відмітити порядок руху транспорту на дорогах. Усі шанують правила. Також попри дорожні знаки слід пантрувати просто море поліцейських автівок, які безперервно патрулюють вулиці. Не намагайтеся обдурити камери  спостереження і знаки. Вас вже давно помітили))

Далі слід за Саратовим на нас чекає місто Енгельс і за ним кілометрів так за 200 на нас чекав кордон із Казахстаном, пропускний пункт Озінки.

Чесно кажучи погода була дощова, і на дорозі автівок майже не було. Сама дорога була не кращої якості. І я вже малював собі картину казахстанського бездоріжжя і ще чогось.  Ось воно, КПП. Процедура перетину надзвичайно проста. Питання прості: «Это Днепр или Урал? Ух ты, какой маршрут? А зачеп к нам? Ну тогда добро пожаловать»).

І тут почалося! Перше - це мільярди комашні. Друге - це мало бензини в баці, а третє - у нас жодного тенге (місцева валюта) в кишенях. Ну і четверте - немає місцевої страховки автоцивілки, бо наша грінкард діє тільки на Росію. Що ж, треба питати. Питаємо, кажуть, що в отому ларьку вам все зроблять. Ок. Якась жіночка вже явно казахської зовнішності парить нам страховку і накручує ціну гривень так на 50 більшу, ніж вона коштує насправді (це ми потім дізналися). А її пропозиція поміняти рублі на місцеву валюту за якимсь неймовірним курсом просто добиває. Ну і звичайно фраза з її вуст: це останній рубіж обміну валюти далі тільки тенге. Це, звісно, також брехня. В усіх банках Казахстану можна виміняти рублі на тенге. А на перших прикордонних заправках дане питання теж можна вирішити. Хоч і не офіційно.

Коротше кажучи, Ура! Казахстан, ми тепер твої гості. Оскільки вже смеркалося, а найближче місто Уральськ, де ми можемо вирішити усі наші організаторські побутові проблеми знаходиться кілометрів так за 100 від кордону, тому ночуємо в степу. Так гарно і тихо. І так багато цвіркунів. Зранку Уральськ.

В банку усі ввічливі, на заправках усі посміхаються. І одразу вам порада, не лякайтесь, коли навколо вас буде бігати юрба казахів і втомить вас питаннями хто, шо, куда і нащо? Це нормально. Усім розповідайте про себе і посміхайтеся. Казахи миролюбний і дружній народ. Вони просто чарівні і гостинні, і вам стане соромно, якщо ви комусь відмовите на прохання прийняти гощення. В казахів прийнято гостити подорожніх і не відпускати на голодний шлунок. Обмін подарунками - це для них святе.

Трохи про бензин. Ціна 80-го на всіх заправках або 86 або 89 тенге, це на наші гроші близько шести гривень. Якість цілком задовільна. Заправок просто море. Хоча є звісно місця з пробілами в 200 кілометрів. Тому вважайте. Бо стати в степу  і караулити радянську автівку на краплю пального - щось не дуже привабливо.

Про дороги. Якість - БОМБА! Ніколи не думав, що в якомусь степу, де ніхто не живе, дорога буде краща, ніж в центрі мого рідного Івано-Франківська. Тут просто краще фото глянути.

Дійсно, країна завдяки президенту Нурсултану Назарбаєву дуже стрімко розвивається. Такі міста, як Уральськ, Актобе, Кустанай, столиця Астана та перша, стара столиця  - Алмати (Алма-Ата) вражають надзвичайно високо розвиненою інфраструктурою, якістю обслуговування, дійсно безкоштовною медициною для громадян Казахстану і чистотою населених пунктів  тобто міст. В селах, так як і у нас, все по-різному.

Дивує чемність громадян і відсутність хаотичного масового куріння цигарок на вулицях.

Ми зараз в Алмати, післязавтра рухаємося на північ, в бік Росії. І так не хочеться покидати цю надзвичайно прекрасну країну.


Если вы нашли ошибку на этой странице, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Тэги: мото, подорож, експедиція, Дніпро, Казахстан, Росія




Комментарии [1]
Комментарий
Защитный код:
Дмитро Фещенко _ 03.07.2013 16:05
Чудова розповідь
Авторизация
Электронная почта:
Пароль:
Запомнить меня на этом компьютере
Если вы новый читатель, пожалуйста, зарегистрируйтесь.
Вы можете войти под своим аккаунтом Facebook
Facebook