Усі мої суглоби ниють і скриплять, колеса потріскались, із усіх щілин точиться мастило, та я все-таки довіз отих двох божевільних додому. Ото не мають ніякої поваги до мотоциклетної старості! Де то Дніпру у роках до Монголії їхати?! Але таки люблю Петра і Юлю. Де би то я собі думав, що мій власник довірить...

Попереднього разу ми вам розповідали про те, як дістались нашої переломної, ключової точки - Байкалу! Це був екватор подорожі. А за ним - тисячі кілометрів дорогами Росії...

10 серпня із відмінним настроєм ми поїхали на Байкал. Навколо так зелено, травичка, славні російські берізки, квіточки... Охо-х, як же цього бракувало в Монголії!

140 кілометрів до Байкалу пролетіли для нас просто непомітно...

З 5 по 9 серпня ми жили у місті Улан-Уде, столиці Бурятії, міста, в якому ми повинні виконати таку важливу місію. Пригадуєте, саме в Улан-Уде ми через 11 000 км везли ковану штабу від Василя Гудими. Тому як тільки отаборилися у нашого друга Паши (щастить же нам на Павлів!), одразу поїхали в кузню до ковалів, друзів Василя Гудими - Юлі та Булата...

Це не контрабанда, це не ринок шкіри, це не жертва автодорожньої пригоди. Це наша вечеря - тарбаган, і ми його з'їмо.
Справа в тому, що ми потрапили до туристичної юрти, де можна пожити скільки заманеться і готувати те, що заманеться. Розпочинаємо готування супу з баранини. Хлопці з клубу Red falcons мають неабиякий дар кулінарів...

Дорогою на Алтай спека нас мордувала. Ми час від часу зупинялися, щоб перепочити і ковтнути свіжого повітря. Іноді біля нас зупинялися іноземці, з якими ми просто спілкувалися та обмінювалися приємними емоціями від подорожі.
Майже повсюду нам траплялися ось такі будови, де, за нашою думкою, пастухи тримають свою худобу...

18 липня пополудні в наших закордонних паспортах зявилась відмітка, про яку ми мріяли останніх півтора роки: Монголія! Так-так, ми перетнули цей кордон...

Люди вирушають у мандри з різних причин. Комусь цікаві чудеса природи, комусь – іcторичні місця чи небачена архітектура. Дехто їде за тридев’ять земель, щоб лише власноруч доторкнутися до екзотичної культури. У будь-якому випадку немалу долю у враженнях про країну складуть місцеві мешканці...

Старт, як і було заплановано, таки відбувся третього червня і шостого ми були вже в Києві.
Мотоцикл, вірний друг наш Дніпро, ніс нас на своїх трьох чимдуж до кордону з Росією. І в голові роїлося чимало думок про те, як воно, вперше перетинати кордон, та ще й на своєму транспорті.
Ось вже і Харків минув,...

Як і планувалося, наша експедиція стартувала 3 червня. Почалося все під проливною зливою. В Україні це гарний знак, правда?! :) Якщо в такий момент підмочило - значить, далі піде як по маслу...